Страви з дитинства залишилися у пам'яті яскравими уламками, і до цього часу згадка про них викликає сміх, сльози та слиновиділення. У моєму дитинстві для всієї нашої великої родини готувала бабуся Розалія Мойсеївна — після того, як дідусь приносив з Привозу харчі, які в Одесі треба не тільки вибрати, а й виторгувати. Я дуже допитливий та від природи уважний до деталей, тому можу розповісти про їжу та спосіб її приготування в тонкощах навіть не куштуючи. Страви, приготовані бабусею, були найсмачнішими в дитинстві. Іноді я готую дочкам на сніданок наш сімейний хіт — ліниві вареники, а в сметану до них додаю краплю меду та чорного перцю, який є каталізатором смаку. Такий сніданок готувала моя бабуся, чому вона вирішили додавати чорний перець, гадки не маю.
Від тата я запам'ятав рецепт смаженої картоплі — він нарізав її чи то товстою соломкою, чи тонкими брусочками та, помішуючи, смажив до готовності з цибулею. Картопля виходила пом'ятою, але із дуже ніжним смаком. Після цього він солив страву і у вже готову картоплю вливав 5 яєць, а потім досмажував до їх готовності. Курячу шийку мене навчила готувати бабуся по маминій лінії, пізніше я навчив готувати цю страву своїх дружин, а тепер вчу дочок. Однією такою шийкою можна нагодувати двох чоловіків або трьох дівчат. Варіантів подачі одеської шийки існує кілька — краще за все нарізати її шматочками, прогріти у вершковому маслі та подавати як основну страву. Доречно також зняти з готової шийки шкірку, нарізати шматочками, залити киплячим бульйоном та подавати як першу страву.