Українських барів, що переймаються темою сталого розвитку ще доволі небагато, а таких, як сінгапурський бар Native, де кількість сміття (під сміттям там розуміють те, що вже ніяк не можна використати) за тиждень складає мізерні 35 грам, немає зовсім. Але варто пригадати, що в Сингапурі для виховання екологічної свідомості громадян держава докладає великих зусиль вже півстоліття, – драконівські штрафи за сміття запровадили ще в 1968 році, а на освітницькі кампанії кожен рік витрачають суттєві кошти. І попри півсторіччя жорсткого виховання, попри те, що за кинуту повз урни жувальну гумку вас оштрафують щонайменш (!) на US$300, все одно щодня в Сингапурі поліція ловить близько сотні порушників охайності.
Тож будьмо реалістами – чекати, що за рік-два-три світогляд пересічного українця зміниться сам собою, утопічно. Щоб екостабільний бар став нормою, більшість відвідувачів мають розділяти його цінності. Для цього людей треба виховувати – в сім'ї, в школі, в медіа. Саме в такому порядку. А бар, як і заклади громадського харчування взагалі, – це не про освіту, а про гостинність. Бо коли ці заклади беруться за освітницьку діяльність, з'являються історії про барист, що готові прийняти мученицьку смерть аби тільки не готувати гостеві богомерзьке американо.