Рятівний кейтеринг - історія ProMICE та Friendly Food Коли
Тетяна Усенко отримувала свою другу вищу освіту й паралельно працювала юристом її постійно мучило запитання
"Чи у всіх навколо таке відчуття сірості та стандартності шляху попереду як у мене?" "Я не горіла душею, очі мої не світились, я відчувала себе просто елементом певного механізму. Хоча успіхи у мене були непогані й був кар'єрний зріст, якому допомагали мої лідерські якості," - каже Тетяна.
Зі шкільних часів Тетяна була активісткою та енерджайзером - вона не пропускала жодного шкільного заходу та ніколи не боялася спілкуватися з людьми. Проте відкривати свій бізнес вона не планувала - непросте дитинство, нестабільність в країні та стереотипне ставлення оточення змушували її обирати більш "традиційний" кар'єрний шлях. "Але внутрішньо я завжди не погоджувалась з ним," - підкреслює підприємниця.
Шлях Тетяни до власного бізнесу - це не історія миттєвого успіху. Спочатку вона змінила буденну юриспруденцію на менш прибуткову, але більш драйвову для себе посаду менеджера з організації заходів в івент-агенції. Там вона пропрацювала 7 років, досягнувши посади керівника відділу, на роботі познайомилася й зі своїм майбутнім чоловіком.
Після народження дитини та декрету Тетяна зрозуміла, що настав час піти у вільне плавання. Чоловік її підтримав і просто з ноутбука за столом у коворкінгу на околиці Києва почалася історія
ProMICE (розшифровується як Professional Meetings, Incentives, Conferences, Events).
Далі був перший і відразу міжнародний клієнт, який ледь не закінчився збитками в 55 тис. грн, яких все-таки вдалося уникнути. Потім було безліч безсонних ночей, виграних та програних тендерів, розробка сайту, перший невеличкий офіс, закупівля техніки, нові більші офіси, зростання команди, збільшення кількості клієнтів, ріст оборотів та прибутку.
А тоді настав COVID-19 - темні часи для івент-індустрії.