пошук
Влад Войчук
Автор
Співзасновник та CEO кондитерських Honey і пекарень «Завертайло.» Станіслав Завертайло розповів у Facebook, що будівництво сходів у їхньому новому закладі в Києві стало справжнім випробуванням, адже під час ремонтних робіт під старими сходами було знайдено фундамент огороджувальної стіни Софіївського монастиря XVIII ст.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
За його словами, всі роботи з дослідження, консервування, розконсервування, проєктування архітектурного рішення та його реалізації проведені за «меценатський» кошт родини Завертайло та з експертним залученням команди заповідника Софія Київська, за що окрема подяка особисто його директорці Нелі Куковальській та заступнику директора Вадиму Кириленко.
“Стендап підприємця, або найвідоміші сходи Києва
Якби це і справді був стендап, він би почався з того, що я падаю зі сходів. Бо коли ми розпочали будівництво нового закладу, я зіткнувся з тим, що парадні сходи зістАріли, просіли і загрожували в будь-який момент провалитися під гостями. Так прийшло рішення провести реконструкцію і замінити старі на нові, в межах старого ґанку.
На початку листопада підрядник, якого ми цінуємо передусім за якість робіт, почав роботи. Протягом трьох днів старі протрухлі сходи демонтували і, щоб не тримати на центральній вулиці Києва величезну купу сміття, ми викликали екскаватор завантажити сміття в самосвал, та наштовхнулись під час прибирання на цегляну кладку. Так співпало, що в цей же час проходив повз археолог заповідника Софія Київська і звернув увагу команди на те, що в цьому місці це може бути щось цікаве.
Памʼятаю дзвінок від Яни того дня зі словами «ми знайшли церкву, приїзжайте терміново!!». Приїхав, подивились з виконоробом, одразу зупинили всі роботи. За допомогою того ж таки працівника Софії запросили археологів з Інституту археології. Команда Інституту не мала часу і мала довгу чергу, та ми наполягли і швидко домовились з ними на позачергові роботи з дослідження знахідки за благодійний внесок, бо чекати кілька місяців часу не було, от-от могли початись дощі і зима.
…І це була передісторія.
А тепер власне історія!
Археологи терміново почали дослідження, для зручності ми кожного дня накривали робочу зону від потенційного дощу, надавали мішки для землі, яку мали вибрати до допустимої глибини двох метрів, завантажували екскаватором на машини і вивозили.
Далі команда археологів потребувала дня для оцифрування знахідки спеціальним приладом. Після оцифрування і археологічного заключення, за яким попередньо було встановлено, що це може бути якась раніше невідома частина фундаменту муру Софії, але не було визначено, хто і що має з нею далі робити, ми отримали від команди археологів рекомендацію законсервувати знахідку на зимовий період. Оскільки досвіду археологічних розкопок чи зберігання історичних знахідок в мене тоді не було жодного, я шукав будь-якої експертної поради чи допомоги — і це рішення видалось мені правильним, тим паче, що на проектування постійної конструкції потрібно більше часу, знань і залучення істориків, а зима не чекала.
Так, 24-го листопада наш підрядник, під наглядом Інституту археології, провів роботи з консервації для тимчасового зберігання згідно всіх вимог — геотикстиль та пошарова засипка і трамбовка піску. А зверху, з урахуванням пору року і підвищеної вологості, прийняли рішення закрити знахідку тимчасовою бетонною стяжкою, неармованою, зі зниженою кількістю цементу, так званим «підбетонком». Наступного дня цю стяжку ще мали накрити щитами дсп для повноцінного захисту від опадів… Але тут раптом певна пані депутатка з КМДА, якої ніхто на будівництві протягом всього тижня розкопок не бачив на очі, в жодній формі не чув від неї запитів щодо планів чи пропозиції допомоги чи хоч поради, написала допис в фейсбуці про тупих підприємців, що залили безцінну історичну знахідку бетоном… І закуплені щити чомусь зникли на ранок в невідомому напрямку. А пані з КМДА так і не зʼявилась особисто розібратись з «тупими підприємцями».
Кажу щиро, важко було спостерігати за хейтерськими коментами, тим паче знайомих. Та я вирішив не втручатись в цю хвилю ненависті і нічого нікому не доводити, бо мав інші думки і задачі. Бо хотів цікавості до памʼятки, а не розбірок навколо неї.
А далі нас кожного дня кудись викликали. То в охорону пам’яток (хоча будівля закладу взагалі не памʼятка архітектури), то в Мінкульт (так і не зрозуміли чому), то в благоустрій чи то району чи то міста. Всі запити і питання зводились до «як так залили бетоном???». А коли розуміли, що не залили, всі питання до нас закінчувались, як і відповіді на наші питання «то якщо це знахідка, що робити далі?». Заради остаточної справедливості маю ще тут згадати, що сама знахідка сильно виходить за межі сходів закладу і знаходиться в зоні, якою опікується місто. Та чомусь коли місто укладало нову бруківку на вулиці Володимирській, безцінну історичну памʼятку випадково не помітили. Це теж питання без відповіді.
Оскільки — повторюсь — допомогу нам на викликах ніхто не пропонував, ми шукали її самі. Бо дуже хотіли правильно експонувати новонабуту памʼятку, але мали серйозні технічні обмеження — між колишніми сходами і залишками фундаменту була фактично пустота. Бо дуже хотіли накрити склом, в кращих традиціях світових практик, але скло не може левітувати в повітрі. Була навіть версія відкриватись з деревʼяними перекриттями над розкопками — та на моє щастя з нами стався заступник директора Софії Київської Вадим Кириленко, людина з інженерною освітою, бажанням йти вглиб і відкривати невідоме та проактивною позицією. Завдяки йому та директорці заповідника Нелі Куковальській, команда Софії на чолі з Надією Нікітенко додатково заглибилась в історичні документи і віднайшла, що те, що на перший погляд видавалось дивною і невідомою конструкцією, було залишком фундаменту огороджувальної стіни Софійського монастиря XVIII ст.
Завдяки рекомендації Вадима спільно з нашим архітектором ми розробили проект сходів за технологією трасування з елементами зондажу. Простіше кажучи — ви побачите на сходах кольоровий мармур, що повністю повторює відомий нам контур знахідки, та частково відкритий елемент фундаменту під безпечним броньованим склом, з цілодобовою підсвіткою та вентиляцією, що убезпечить скло від запотівання.
Проект нам і всім подобався, його затвердили і здавалося б на цьому етапі має бути хеппіенд. Але до енду нам, як виявилось, було ще далеко.
Коли всі підготовчі роботи були завершені і ми повернулись до знахідки і почали її розконсервацію, дуже пильний і турботливий невідомий нам «добродій» скликав на розбирання бетону половину поліції міста Києва. Роботи знав зупинились, а в нас знову почались розмови зі всіма можливими благоустроями. І оскільки, завдячуючи допису пані з КМДА, до долі сходів був надвисокий інтерес, дозвіл на розбиття «бетону, яким нещадно залили памʼятку» мали підписати буквально всі органи міста. Мало хто з підписантів розумів чому саме вони мають давати дозвіл на подібні роботи, але врешті всі підписи ми отримали і поновили роботи з розконсервування для подальшого експонування.
З частиною памʼятки, яка залишиться під реконструйованими сходами, проведені всі необхідні роботи зі збереження — покриття геокестилем, ущільнення піском, надбудова опори з цегли для рівномірного розподілення ваги плит, стяжка.
Частина, що буде експонуватися в зондажі, очищена від бруду та землі до допустимого рівня і в найближчі для буде накрита броньованим склом.
Для роботи з «малюнком» мармуром на сходах, що повністю повторює контури віднайденої нами частини муру, ми запросили майстра з Миколаєва, найкращого в Україні спеца з фігурної порізки, який ніколи до цього не погоджувався працювати на відкритому обʼєкті, різав тільки у майстерні. Колір мармуру підбирали спеціально наближеним до кольору цегли памʼятки.
Тож вже у травні запрошую дивитись на найвідоміші сходи Києва та зазирати углиб”, — написав він.
У листопаді 2022 року видання PostEat повідомляло, що депутатка Київради, засновниця ГО «Місто-сад» Євгенія Кулеба повідомила у своєму Facebook, що у Києві на розі вул. Володимирської та Рейтарської було знайдено залишки давніх мурів. Як тільки дослідження закінчились, ресторан забетонував місце розкопок.
“Історія про те, як підприємці не просто чхати хотіли на історію Києва, а такі тупі, що навіть не додумалися, що на історії Києва можна заробляти. …
Чому це дуже тупо? Бо якби ресторан додумався закрити підлогу закритої літньої тераси склом, якщо вона вже так сильно їм потрібна, то до них приходили б натовпи людей лише для того, щоб подивитися на цю знахідку. А враховуючи те, що скоро ми переможемо і увесь світ захоче приїхати до Києва, то, з такою окрасою, це б міг бути дуже популярний ресторан. А так — не піду і вам не раджу”, — написала вона тоді.
Згодом вона додала, що власники ресторану усвідомили свою помилку і готові чекати на рекомендації, що робити зі знахідкою.
Читайте також:
Чергова добірка українських гастрономічних новин від Ігоря Сухомлина
У Великій Британії створили шоколадний бюст Чарльза III
Lipton випустив алкогольний чай Hard Iced Tea
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi