пошук
Влад Войчук
Автор
Авторка книги “Вино без правил”, винна експертка, лекторка WSET, авторка блогу “Сомельє в зелених штанях” Анна-Євгенія Янченко в Instagram розповіла про шампанське в історії України.
«Коли з‘явилось шампанське в 17 столітті, це змінило світ. Це було як поява «айфону» зараз. Коли з‘явилось шампанське в 17 столітті, це змінило світ. Це було як поява «айфону» зараз. Спочатку під чари потрапила Англія, потім Франція й понеслось…Всі хотіли мати ці бульбашкові вина, всі, в кого були гроші, звісно. На просторах сучасної України шампанське бачимо в 18 столітті, й не можна сказати, що це був «шампанський народний бум», як, наприклад, століття до того сталось з «мальвазією», все ж таки Шампанське вино дійсно було дуже дорогим. Але, як бачимо, багатий прошарок населення радо частувався ігристим на свята.
А в 19 столітті ігристі вина, які тоді назвались «шампанськими» по всьому світу (не було ще закону про захист назви), виготовляли по всій виноробній Україні того часу: на Поділлі та в Криму вже на початку, а в другій половині в Бессарабії та на Півдні. Тоді були свої власні відомі бренди — найвідоміше з таких одеське «шампанське» «Эксельсіоръ», його рекламу можна побачити в тогочасній пресі.Тоді були свої власні відомі бренди — найвідоміше з таких одеське «шампанське» «Эксельсіоръ», його рекламу можна побачити в тогочасній пресі.
Й хоч подальше існування «Совєтського шампанського» намагалось зіпсувати наш смак, але, сподіваюсь, сучасні українські ігристі вина закохають в себе поціновувачів. Щиро раджу обирати для новорічних свят саме українські ігристі вина», — ексклюзивно для Posteat розповіла Анна-Євгенія Янченко.
Переглянути цей допис в Instagram
За її словами, шампанське з’явилось набагато пізніше, ніж українська державність, а стало популярним в 18 столітті, коли світ тоді просто збожеволів від бажання пити бульбашки. Тоді ж надкоштовне вино потрапило до столу заможних людей на українських теренах.
“Цікаво, що особливо це вино сподобалось духовенству, бодай вже наприкінці XVIII століття анонімні сатиричні віршики у Києві висміювали захоплення шампанським серед панотців:
І уже не тоє се время, чтоб вам дорогії напитки пити,
І должно, видно, самим із криниць воду носити,
І ту вмісто аглицького пива і вина шампанського употребляти,
А дорогії напитки вовся треба вам забувати.
Втім церковна еліта, як й інші багаті люди, приємні напої забувати не поспішала, а навпаки. Тож ігристі вина навчились виготовляти “на місцях”, – розповіла вона.
На її думку, за першість в виготовленні ігристих вин на території України конкурують два регіони – Крим та Поділля. Так на початку 19 століття на Поділлі, на терасах, які були побудовані уздовж Дністра, росли виноградники Петра Вітгенштейна. Його винні погреби були безкраїми, а вміння продавати вина гуртом у великі міста на кшталт Львову – неперевершеним. Особливий попит мали його “шампанські вина”, які сучасники вважали дорогими.
Анна-Євгенія Янченко додає, що про Крим можна прочитати читаємо у лондонській книзі “The topography of all the known vineyards” 1824 року, де були згадані всі тодішні виноградні регіони планети. У книзі написано таке: “вина з Кафи схожі на вина з Шампані, а вина з Судака – на солодкі токайські”. Вона зауважує для всіх “винних людей”, що хоче розставити крапки над “І”, бо той самий Голіцин, яким “проїли мозок”, наче він робив ігристі та був чи не засновником виноробства в Криму, в ті часи ще навіть не народився.
Винна експертка окремо розповіла про “радянське шампанське” в XX столітті. Все почалося з постанови 1936 року “про виробництво радянського шампанського, десертних і столових вин”. Там було вказане таке: “Шампанське — ознака матеріального достатку, ознака заможності”. Зацікавленість цим напоєм пояснювалась максимально просто: в 1937 році треба було урочисто святкувати ювілей — 20 років СРСР. Шампанське підходило якнайкраще, адже всі знали, що саме його куштували царі, князі. барони і різні там віконти, тобто всі ті люди, яким не було місця у радянській дійсності. Аби створити ілюзію достатку потрібно було, щоб кожен селянин та робітник міг дозволити собі соціально значний символ — пляшку з бульбашками на свята. Тоді можна було б всьому світу сказати: “Погляньте, у нас кожен може собі дозволити пити шампанське!”.
“Як же зручно тоді вийшло, що тогочасна лихоманка механізації та індустріалізації дозволила задіювати ноу-хау з супершвидкого виготовлення ігристого вина. Нові напрацювання дозволяли робити вино ігристим за три-чотири тижні фактично з будь-чого — смак напою мало кого цікавив. Та і хто ж його знав тоді, яке то є справжнє шампанське на смак? У “Книзі про смачне та здоров харчування” написано, що з 1937 по 1938 рік кількість виготовлених пляшок ігристого вина збільшилась аж вдвічі”, – розповіла Анна-Євгенія Янченко.
Винна експертка додає, що «шампанські» вина можна було зустріти у найнеочікуваніших ситуаціях. Наприклад, у щоденнику письменника та нобелівського лауреата Джона Стейнбека, який разом з фотографом Робом Каппою подорожував теренами УРСР у 1947 році. Є згадка про український колгосп імені Шевченка. Розмова з іноземцями була настільки гарною, що місцевий дідусь розчулився та приніс найцінніше, що у нього було: пляшку “совєтського шампанського”.
Анна-Євгенія Янченко процитувала Стейнбека: «Господар відкрив шампанське і потроху розлив дорогоцінної рідини по всіх склянках. За столом стало дуже тихо. Ми підняли келихи, але тост ніхто не говорив. Ми випили шампанське мовчки. Через деякий час ми подякували нашим господарям та поїхали далі по пораненій війною землі, запитуючи себе: чи мав рацію наш господар, чи є насправді у світі люди, які хотіли б знову знищити ці хатинки та загнати дітей у землянки?».
Читайте також:
У ресторані «Mriya Neo Bistro» відбулась дивовижна благодійна вечеря «Dream Feast»
Євген Клопотенко підписував меморандум про співпрацю з Міністерством освіти і науки України
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi