пошук
Инна Фещук
Автор
пошук
Инна Фещук
Автор
Kulikcook, або юрист, який любить готувати, інтерв’ю
Можна довго сперечатися про те, шеф-кухар – це професія чи покликання. Насправді все зовсім просто: для когось одне, для когось інше. Адже можна бути юристом і в той же час вести кулінарний блог та займатися ресторанною критикою. Дмитро Кулик так і робить.
Навіть на інтерв’ю Дмитро прийшов не з порожніми руками і зробив сендвіч з попередньо підготовлених продуктів – з копченою свининою (pulled pork), малосольними огірками, руколою і соусами (гірчичним і песто з кінзою та грецькими горіхами). Під час розмови ніхто не залишився голодним.
Коли у Вас виник інтерес до кулінарії? Як виникла ідея завести блог?
Цікавитися їжею та її приготуванням я почав ще в студентські роки, коли почав жити окремо від батьків. Тоді мій старший брат вивчав економіку в Німеччині і «підпрацьовував» там на кухні в ресторані. Коли приїжджав до мене в гості, то показував, як готувати. Він це робив вже доволі професійно. Так у мене з’явився інтерес до цього процесу. Та й просто не було нікого іншого, хто б мені готував удома. А їсти то хотілося! До того ж це добре спрацьовувало з дівчатами – давай краще до мене, я вечерю сам приготую! З часом я зрозумів, що мені б хотілося мати можливість не просто готувати для себе і друзів, але й ділитися порадами і рецептами з іншими. Так і виникла ідея кулінарного блогу Kulikcook (www.kulikcook.blogspot.com). Спочатку це було досить примітивно, згодом я зробив новий дизайн блогу, подруга допомогла створити лого (пташечка кулик у кухарському ковпаку), я почав робити професійні фотографії страв, які готував. Нещодавно спробував себе ще й у ролі ресторанного критика.
Скільки часу присвячуєте своєму хобі? Воно не перешкоджає займатися основною роботою? Можливо, можна провести паралелі чи знайти схожі моменти між роботою юриста і кухара / ресторанного критика?
Готую я практично щодня і особливо часто на вихідних, коли є більше вільного часу. Але готувати – це одне, а вести блог – це зовсім інше. Потрібно приготувати, влаштувати професійну фотосесію для страви, розписати рецепт і завантажити це все у блог. Цей процес справді займає багато часу, якого іноді не вистачає. Тому часто я просто фотографую те, що приготував, і роблю пост в Instagram (www.instagram.com/dkulyk/), де вказую основні інгредієнти у хештегах. Instagram – це такий собі «лінивий» варіант мого блогу.
Основна робота часто залишає мало часу для мого хобі. Між ними мало спільного. Проте є і схожі риси – це креативність, наполегливість, бажання вчитися новому і увага до деталей. Особливо це стосується ресторанної критики. Часто люди, далекі від юриспруденції, думають, що в ресторанах (та й взагалі у магазинах та інших закладах сфери обслуговування) все робиться на розсуд їх власників, а у відвідувачів мінімум прав. Це не так, і ви як клієнт і споживач маєте багато прав, які, у разі потреби, можете відстоювати.
… для мене приготування їжі – це творчий процес, і його не варто обмежувати жодними рамками…
Які рецепти використовуєте частіше – традиційні та перевірені часом чи авторські?
Традиційною для України є, мабуть, домашня кухня, – те, що готували мама і бабця. Сам я рідко готую такі страви. Я більше люблю італійську, середземноморську та європейську кухню загалом. Останнім часом мене також приваблює азійська кухня. Якщо чесно, то я не прихильник рецептів. Мені більше подобається імпровізувати, тому часто готую все на око. Але, звичайно, я читаю рецепти шеф-кухарів, фуд-блогерів, дивлюся кулінарні передачі та шоу (Джеймі Олівера, Гая Фієрі, Ентоні Бурдена, Ендрю Ціммерна, Ніла Ентоні, канали Food Network, Fox Life і Travel Channel) і просто куштую різні страви у подорожах по Україні і за кордоном. А тоді придумую щось своє. Я рідко запозичую рецепти повністю, без жодних змін та вдосконалень. Цей процес мені подобається не менше, ніж саме приготування їжі, коли ти в голові придумуєш різні комбінації смаків, способів приготування і складових, а вже потім їдеш у магазин, купуєш все і починаєш експериментувати на кухні. В мене є ще одна розвага – залишки їжі в холодильнику. Це коли тобі хочеться їсти вже, і ти готуєш з того, що є вдома. Хороша перевірка для креативності.
Тобто кухня все ж підходяще місце для експериментів?
Звичайно! Як на мене, кухня і є експериментом. Готувати за рецептами з кулінарних книжок і відміряти інгредієнти вагами, мірними ложечками і піпетками – це нудно. Не хочу нікого образити, бувають страви, коли це й справді необхідно, наприклад, десерти чи випічка. Є й люди, які смачно готують саме таким методом. Але для мене приготування їжі – це творчий процес, і його не варто обмежувати жодними рамками.
А що любите готувати найбільше?
Влітку, коли є багато смачних овочів, свіжої зелені, фруктів і сирів, це в основному салати і закуски. Загалом люблю готувати пасти з різними наповнювачами – тут величезний простір для уяви. Також мені подобається м’ясо, без нього ніяк (хоч зі мною і не погодяться вегетаріанці та вегани).
… похід на ринок – це така собі розвага, коли ти можеш поспілкуватися з людьми, купити домашні продукти, зайти до знайомого м’ясника…
Де і як вибираєте продукти для власних страв?
У тих же магазинах, де і всі. Серед торгових мереж мені найбільше подобається «Сільпо», на другому місці – «Караван» на Луговій. В «Сільпо» на Полярній (в «Епіцентрі») дуже хороший вибір овочів, сирів (у тому числі сирів власного виробництва і маленьких українських сироварень), риби, м’яса (у них також є власна коптильня), різних делікатесів і хліба. Морепродукти (мідії, рапани, свіжа риба – анчоуси, барабулька, річкова форель) купую в «Чорноморці». Овочі, зелень та інколи м’ясо люблю купувати на ринках. Похід на ринок – це така собі розвага, коли ти можеш поспілкуватися з людьми, купити домашні продукти, зайти до знайомого м’ясника.
В магазини чи на ринок я заїжджаю часто – декілька разів на тиждень. Люблю використовувати свіжі продукти, а бажання щось приготувати іноді виникає спонтанно. Тому не виходить купувати продукти на цілий тиждень. Але вдома завжди є певний набір продуктів, наприклад, оливки, консервовані томати, томатні соуси, консерви із морепродуктів, пармезан, шматок прошуто, паста та інше на випадок, якщо треба щось швидко приготувати.
Якщо ви збираєтеся готувати щось конкретне, то краще витратити перед поїздкою в магазин декілька хвилин, продумати все і написати список. Так ви нічого не забудете купити і не візьмете нічого зайвого.
Що найбільше подобається у процесі готування?
Мені подобається весь процес від початку, коли власне виникає ідея щось приготувати, і до подачі на стіл. Ви уявляєте, що ви будете готувати, виймаєте всі продукти і запускаєте кожен процес паралельно. У цьому весь секрет, щоб одночасно робити різні речі, які в результаті матимуть очікуваний результат ще до того, як хтось помре з голоду. Це економить ваш час. Інколи я захоплююся, і тоді готую повільніше і довше. Особливо, якщо на кухні не сам, а готуєш за розмовами з компанією та з келихом вина.
Без чого на кухні не обійтися?
Без роздільних дощечок, гострих ножів, блендера, оливкової олії і млинків для перцю й солі. Це мій мінімум. У кожного він, мабуть, свій. Іноді ще й без музики!
Нещодавно ви почали проводити майстер-класи. Відвідуєте іноді такі заходи? Більше подобається вчитися новому чи ділитися власним досвідом?
Насправді я поки що провів лише один майстер-клас і одну звану вечерю, але запрошеними були друзі та рідні. Такі заходи вимагають ще більше часу на підготовку, організацію і проведення. Не так давно я ходив на майстер-клас середземноморської кухні в одну з кулінарних шкіл. Там я почерпнув декілька ідей, які почав використовувати сам. Мені подобається і вчитися самому, і ділитися власним досвідом. Просто коли вчитель я сам, почуваюся більше у своїй тарілці.
В ресторан частіше приходите як гість чи як критик?
Ресторанна критика – це щось нове для мене. Ідея з’явилася давно, але я спробував зайнятися цим зовсім нещодавно і написав поки лише три рецензії. Я намагаюся критикувати як гість. Тобто задача не розкритикувати все, що можна, і не придиратися до найменших дрібниць, а просто відчути себе звичайним відвідувачем і зрозуміти, чи мені тут затишно, чи мене тут гарно обслуговують, чи мені тут смачно, чи я б радив це місце іншим. Є ресторани, в які мені більше не хочеться ходити, а є й такі, що стають улюбленими.
… я люблю прості заклади, де основне — кухня, відчуття затишку, персональна увага власника / шефа і простота у спілкуванні з гостями…
Чи хотіли б Ви відкрити власний заклад? Яким би він був?
Мене часто відвідують схожі думки, та й друзі радять вже щось із цим робити. Поки я не готовий ні морально, ні фінансово залишити основну роботу і поринути з головою в кулінарію та ресторанний бізнес. Всьому свій час. Я сподіваюся, що для мене він колись настане.
Щодо формату, то це був би, мабуть, або стріт-фуд, або щось таке доступно-смачно-душевне. Я люблю прості заклади, де основне – не дорогий інтер’єр, відомий DJ і більше хостес, офіціантів і барменів, ніж відвідувачів, а навпаки – кухня, відчуття затишку, персональна увага власника / шефа і простота у спілкуванні з гостями. Такий собі формат «дякую, що прийшли поїсти особисто до мене в гості».
Який фільм про шеф-кухарів чи кулінарну справу порекомендуєте подивитися? Можливо, почитати якусь книгу?
Однією з моїх найулюбленіших кінострічок на кулінарну тему є «Кухар на колесах» (англ. «Chef»). Дуже позитивний і яскравий фільм з хорошими саундтреками. Відразу хочеться танцювати і бігти на кухню щось готувати. Також раджу «Душевну кухню» (англ. «Soul Kitchen»), «Прянощі і пристрасті» (англ. «The Hundred-Foot Journey»), «Джулі і Джулія: готуємо щастя по рецепту» (англ. «Julie & Julia»). Для малечі (хоч я його і сам люблю) – мультфільм «Рататуй» (фр. «Ratatouille»). Кулінарних книг я практично не читаю, тому порадити нічого особливого не можу. Найкращим натхненням може бути підписка на сторінки відомих шефів в Instagram або у Facebook.
Можливо, поділитесь рецептом з читачами?
Залюбки! Якраз на днях готував баклажани-гриль з томатним соусом і моцарелою.
Отже, берете декілька невеликих баклажанів, обрізаєте хвостики, розрізаєте їх поздовжньо навпіл і від душі солите. Дайте їм постояти хвилин 10-15, доки вони пустять сік, легенько відіжміть (так ви приберете гіркоту).
Тим часом закип’ятіть воду, вкиньте туди баклажани і поваріть хвилин 5-10, поки вони не стануть м’якими. Виймайте баклажани (обережно, вони дуже гарячі!), щедро побризкайте їх оливковою олією і темним бальзамічним соусом, поперчіть (солити вже не обов’язково), добре змастіть руками і підсмажте з обох боків на сковорідці-гриль або на грилі (якщо у вас вдома є електричний або якщо ви на природі).
Беремо декілька помідорів, надрізаємо шкірку навхрест, ошпарюємо окропом, очищуємо від шкірки, видаляємо зерна з зайвою вологою і перемелюємо у блендері з маленьким зубчиком часничку, листочками свіжого базиліку, додаємо трохи солі, перцю і сік лайму чи лимону. Натираємо моцарелу на великій терці.
Коли баклажани підсмажилися і отримали приємний димний запах, поливаємо їх зверху томатним соусом, посипаємо моцарелою і відправляємо в духовку, доки моцарела не розплавиться. Готово! Смачного вам від Kulikcook!
Фото: Оля Сосюра
Интервьюировала: Инна Фещук
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
Коментарi