Страшне: Ramen vs Marketing або чи є різниця між гастросрачем і гастрокритикою

Головна › НОВИНИ › Страшне: Ramen vs Marketing або чи є різниця між гастросрачем і гастрокритикою

Влад Войчук

Автор

В українському гастрономічному просторі знову сталось страшне — наразі активно обговорюється ситуація, коли гостя ресторану Ramen vs Marketing у Києві, Веліна Вайткунайте, написала негативний відгук на своїй сторінці у Facebook про фірмову страву закладу. Після чого, відповідно, отримала коментар від шеф-кухаря та засновника Євгена Михайленко з цього приводу.

Ситуація дуже скоро набула певного розголосу — представники гастроспільноти та постійні гості закладу висловлювали свої позиції по-разному. Хтось побачив у цьому відгуку спробу вчити акт ресторанної критики (яка, нам всім знедавна приходить уві сні та на яву і, як ми всі знаємо, нам дуже потрібна), а для когось це був просто ще один відгук від гостя, які, до речі, постійно з‘являються в соцмережах. Хтось підтримував Євгена, хтось відвідувачку. Коментарі неслись, відгуки писались — хтось говорив в жартівливій формі, але по суті, а хтось написав серьйозні відгуки (і щодо ситуції і щодо страви).

Але варто зафіксувати один важливий момент. Зважаючи на розвиток подій по цій непростій темі є підстави вважати, що такі поняття як гастрономічна критика, аргументовані відгуки гостей (неважливо позитивні чи негативні), просто відгуки, а також пости-провокації, маніпуляції і ініційовані ними гастросрачі (що переважним чином відрізняються маргінальністю та виходять за рамки етичного діалогу з усіма красномовними наслідками) — це абсолютно різні речі. При цьому справедливо буде сказати, що всі перераховані вище речі є, безумовно, частиною нашої гастроіндустії та логічним проявами її розвитку.

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Прецедент з раменом вирішив також прокоментувати та написати про його смакові якості пост, японський дипломат, автор япономовної книги «Український фан-book» Хірано Такаші.

Отож, що це, просто коментар, конструктивна критика або пост-провокація? Вирішувати вам, любі друзі.

“Я, як японець, який досі куштував понад 1000 різних раменів та деякі китайські ламяни й корейські рамьони, відчуваю себе зобов’язаним прокоментувати цей рамен, який, мабуть, їв десь 100 разів уже.

Бульйон (я їв лише м’ясний): смачний. Його температура зазвичай під контролем на кухні, що є вкрай важливо для раменів. Також, помітно, що доданий соус умамі дає особливі відтінки та післясмак. Щоправда, може для когось трохи зажирний, і з стандартним об’ємом пасти місо трішки засолений (я прошу додавати тільки половину місо). Але в цілому він дуже гарно приготовлений.
Інгредієнти та додатки: я полюбляю курку, свинину та кімчі. Правда, кімчі тут доволі особливе, а не як у корейських ресторанах, але воно підходить до їхнього рамену, й інколи додаю.
Мариновані, напів варені яйця з буряковим оцтом: на перший погляд не зрозуміло чим фарбуються, але якщо куштуєш, то цей кислий смак дає добрий акцент під час харчування (правда, деякі японці казали, що вони не звикли до нього). До речі, напів варені яйця популярні в японських закладах раменів, хоча вони часто мариновані соєвим соусом з чимось.
Сушений часник: дуже поширений у японських закладах раменів, смачний і тут. Щоправда, інколи хочеться сирий давлений часник з чорним перцем для зміни смаку бульйону на гостріший. Соус шрірача теж ок, але він робить рамен більш південносхідноазійським (хоча часто додаю). А ще хочу молоти кунжут на столі.
Локшина: я найбільше оцінюю її в цьому закладі. Ідеально контрольована твердість. Впевнений, що вони розуміють, що суть рамена — в якості локшини, і прекрасно реалізують це. Найліпша локшина в Києві.
Автентичність: це суперечливе питання. Скажімо, перше, подібного рамену немає в Японії, тому що доволі оригінальні ідеї, як томлена свинина та мариноване оцтом яйце, вкладено до їхнього рамену. Друге, з іншого боку, я розумію, що “типовий рамен” — нудний рамен, якого не хочеться повторно куштувати. В Японії у закладах намагаються “народжувати” не тільки смачний, а також унікальний рамен, і так змагаються між собою. І кухарі з такою душею іноді роблять дивовижний смак. Щось схоже є в цьому закладі. Це не зовсім нагадує японських раменів, але він смачний, і я щиро раджу його японцям і українцям кілька років поспіль.
Обслуговування: не всі завжди найкраще роблять, зокрема, коли нові працівники починають обслуговувати. Але точно не погано, та з часом покращуються, це не рівень, який мене бентежить.
Я не підтримую жодну сторону цього конфлікту чи срача. Необґрунтований відгук від клієнта і неналежна реакція з боку власника. Також ненавиджу любов людей до такого типу скандалу. І все одно, я підтверджую, що цей рамен був смачний навіть сьогодні, коли Україна оточена російськими військами.
Я кажу, що топ-2 рамену в Києві — тут і Науші, не можу вибрати один з них. Усе інше поки що позаду.
Востаннє. Не тільки я оцінюю цей рамен смачним, а також журналіст однієї з 5 головних газет Японії «Асахі» написав одну статтю про цей рамен у 2018 р. Знайдете посилання на неї поза цим постом”, — написав в Facebook Хірано Такаші.