Правила українських виноробів: Богдан Павлій

Головна › ВИНО › Правила українських виноробів: Богдан Павлій

Артем Кузьменчук

Автор

Богдана Павлія називають «найбільш титулованим виноробом Львівщини», але він зізнається, що байдужий до компліментів. У пошуках інтриги у вині він експериментує з сортами неббіоло і санджовезе на ґрунтах Подільських Товтр, які мільйони років тому були дном Сарматського моря. Читайте думки та плани Богдана Павлія у рубриці «Правила українських виноробів».

Богдан Павлій

Вік: 63 роки.

Освіта (професія): вища технічна, радіоінженер.

Основний бізнес: пенсіонер, який має хобі — виноробство.

Площа виноградників: 0,6 га вже плодять, ще 1,5 га будуть закладені у 2020 році.

Обсяг виробництва: 1,5-2 тис. пляшок на рік.

Я не можу жити без хобі — виноробства.

Найменше я готовий миритись з необов’язковістю. Заперечення домовленостей, — «не так зрозуміли, не було такого», — це підлість.

Головна цінність у житті — батьки, сім’я, діти, здоров’я… Цінностей багато, на кожному етапі життя вони різні.

Якби мав шанс почати все спочатку, то я зайнявся б виноробство набагато раніше.

Мій душевний стан зараз можна порівняти з людиною, яка підняла занадто важку ношу, але кинути її вже не може.

Моя «суперсила» — обов’язковість.

Справжній винороб — той, хто робить правдиве вино.

Я займаюсь виноробством, бо це приносить мені задоволення.

Культура вина — це головне для чого робиться вино. У споживанні вина, як алкоголю мало сенсу. Людина повинна розуміти вино, отримувати від нього задоволення, як і від інших речей у житті — це і є культура вина.

Найбільша проблема українського виноробства — це недосконале законодавство.

Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було моє рожеве Ркацителі.

Головне у вині — інтрига. Чим вино загадковіше, чим довше розкривається, тим цікавіше.

Якби мені дали $1 000 000, то мій би шлях до цілі, яку я поставив собі у житті став коротшим.

Не запам’ятовую компліменти моїм винам. Компліменти не вражають.

Найбільш недооцінене вино — те, якого я ще не куштував.

Найдивнішим вином у моєму житті було червоне вино з сорту Сагрантіно з регіону Монтефалько в Умбрії. Багате, насичене, дійсно вражає — нічого подібного до того не пробував.

Щастя для мене — коли люди навколо теж щасливі.

Мій герой у світовій історії — Іван Мазепа.

Мій герой у реальному житті — це мій сусід по виноробні. Унікальна, душевна і добродушна людина.

Якби моє життя було фільмом, воно б називалось «Життя на винограднику».