«Для нашої сім’ї виноробство – це не бізнес, а спосіб життя. Як можна його зупинити?», Максим і Наталя Кичми - PostEat

пошук

«Для нашої сім’ї виноробство – це не бізнес, а спосіб життя. Як можна його зупинити?», Максим і Наталя Кичми
25-04-2022 0 757


Захід України за останні кілька років закріпився на винній карті як виноробний регіон з гарним потенціалом. Винороби Прикарпаття експериментують з виноградною лозою, щоб зробити добре вино у складних кліматичних умовах. На Львівщині немає великих виноробних підприємств, але значна кількість крафтових виноробень пропонують цікаві вина.

Війна, яка триває два місяці, на щастя, не зруйнувала виноробні господарства Львівщини, але однозначно вплинула на природній цикл роботи як з виноградом, так і з вином.

Ще одна історія нашого циклу «Як українські винороби захищають справу свого життя в умовах війни» присвячена мікровиноробні у Перемишлянському районі Львівської області. Вона називається «Янчинські пагорби» (Янчин ­– колишня назва села Іванівка). Винороб Максим Кичма розповів нашій колезі Валентині Дуткевич, як на його сімейній справі позначилась війна.

Про виноробню

«Янчинські пагорби» – це приклад того, як хобі однієї людини переросло у справу всієї сім’ї. Максим винороб, а його дружина Наталя – виноградар та садівник. Завдяки зусиллям цих майстрів  українці мають можливість дегустувати унікальні вина з маловідомих сортів, які привертають увагу з першого погляду  завдяки креативним етикеткам авторства художниці Христини Лукащук.

На початку діяльності виноробня мала англомовну назву Yanchyn hills family winery, але згодом рішення було переглянуто.

«Ми українська виноробня і наша назва повинна бути лише українською мовою. Це рішення прийшло не зараз, під час війни, а значно раніше. Коли ми розробляли свою торгову марку, орієнтувались на те, щоб гарно виглядало як українською, так і англійською мовою. Чомусь так виглядало «крутіше». Але близько 2 років тому я спитав себе – для кого я роблю вино? Та ж для українців. То чому ж я ховаюсь за іноземною табличкою. Я почав звертати увагу на рекламні вивіски в містах й побачив, що більшість з них англійською, італійською, французькою та подекуди ще й російською мовами. Чому так? Мабуть через відчуття меншовартості, що сидить у наших головах і яку потрібно звідти викорінювати та замінювати на українськість. Від тоді я використовую лише рідну мову. До речі, війна показала українців такими, що вони й не очікували. Тепер цей процес самоусвідомлення піде значно швидше», – розповідає винороб.

Перший вінтаж вина (рік збору врожаю) було випущено у 2016 році. Через три роки у 2019 виноробня отримала золоту медаль на конкурсі «Одеський залив-2019» за вино Сапераві Блек 2018. Наступний вінтаж Сапераві 2019 року повторив цей успіх на конкурсі Odessa Wine&Spirits Awards 2021, знову взявши золоту медаль.

Про локальні сорти

У 2019 році сім’я посадила на Львівщині власний виноградник, але поки своя лоза росте, виноробня купує виноград у Херсонській області.

Акцент у виробництві зроблено на ранніх сортах німецької селекції, які добре зарекомендували себе в кліматичній зоні Західної України. Це Йоганітер, Соляріс, Мускаріс, а також сорти вітчизняної селекції – Цитронний Магарача, Олег, Гурзуфський рожевий, Ярило, Чарівний. До речі, вино з сорту Гурзуфський рожевий отримало у 2019 від Винного гіда України 80 балів. У різні роки бронзову медаль також отримували вина з українських сортів Олег та Рубін Голодриги.

З початку заснування виноробня співпрацює з колегами у Херсонській області, яка тимчасово окупована ворогом. Зі слів винороба, інформації про пошкодження виноградників в Бериславському та Білозерському районах поки не надходило.

На своїх виноградниках у Львівській області сім’я продовжує сезонні роботи (обрізка лози, захист винограду від ранніх заморозків тощо). Усі роботи ведуться власними силами.

Погода цього року дуже мінлива, зазначає винороб, тому прогнозувати врожай дуже тяжко.

Про реалії і плани на майбутнє

Зі слів винороба, переважно всі зусилля колег як в Україні, так і закордонних друзів зосереджено на підтримці тих, хто зараз захищає Батьківщину.

Поки триває війна, волонтерство і підтримка ЗСУ для винороба у пріоритеті. Наскільки це можливо, сім’я підтримує Збройні сили коштами та співпрацює з волонтерськими організаціями.

Син Максима Кичми Микита минулоріч став курсантом Одеської військової академії і зараз захищає Вітчизну у лавах ЗСУ.

Незважаючи на війну і воєнний стан, «Янчинські пагорби» мають намір у міру можливості продовжувати діяльність. На щастя, наразі жодні плани з розвитку не порушені, оскільки підготовка була проведена ще до початку воєнних дій. «Але в майбутньому це дасться взнаки», – вважає винороб. При цьому, ціни на вино виноробня поки що не піднімала. Як буде далі, залежатиме від ситуації в країні.

«Для нашої сім’ї виноробство – це не бізнес, а спосіб життя. Як можна його зупинити?».

Про підтримку вітчизняного виноробства в умовах війни

Зі слів винороба, врятують такі ж ініціативи, які висувались галузевими громадськими організаціями, зокрема, «Асоціацією крафтових виноробів України» і до війни. А саме зменшення бюрократичних процедур та зарегульованості в галузі.

Про популярність українського вина

На думку Максима, інтерес до крафтового виноробства постійно зростав протягом останніх років. «За час війни відчувається зростання самоповаги Українського народу і я не маю жодного сумніву, що в майбутньому це вплине на все національне виробництво, зокрема, й на ставлення до українського вина», – переконаний винороб.

Насамкінець

Винороб не має планів щодо вінтажу 2022, адже «спершу  Перемога та повернення з окупації своїх територій». А на столі з цієї нагоди стоятиме виключно українське вино.

«Віримо в нашу Перемогу та подальшу плідну співпрацю з херсонськими виноградарями».

Далі буде…

 

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi