пошук
Валентина Дуткевич
Автор
43 доба з дня повномасштабного російського військового вторгнення в Україну і 43 доба спротиву. Українці на усіх фронтах проявляють неабияку звитягу. Україна уже стала прикладом і символом боротьби за свободу у всьому світі. Добро за законами природи переможе зло, особливо, коли консолідувалися усі свідомі громадяни, незалежно від походження, місця проживання, віку, віри, роду зайнятості, професій тощо – всі «справжні» люди.
В рамках циклу «Не винний час: що українські сомельє роблять під час війни» ми ділимось думками Олега Бобіна – засновника бутика авторських французьких вин Bandôl в Одесі.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Олег – це зразок пристрасної любові і відданості до своєї країни. Проживши у Франції половину життя, він повернувся і докладає максимум зусиль, щоб «геніальний, добрий, об’єднаний український народ» здобув перемогу над окупантами. Олег вірить у перемогу, адже вона буде нашою спільною.
Життя до війни
Я народився в Одесі і 20 років прожив у Франції. Я дуже люблю цю країну, її культура мені дуже близька. Паспорт – французький, та й говорити мені значно легше французькою.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Чотири місяці тому я вирішив повернутися до свого рідного міста та відкрити справу своєї мрії, у тому ж форматі і з тією ж філософією, яка надихала мене у Франції. Основна ідея, яку я хочу розвивати і доносити до кожного – це вино, зроблене з теплом людських рук. Але моїм головним стимулом були і є люди. Саме тому я повернувся жити в Україну. Професія кавіста – це перш за все робота консультанта, людини, яка близько знає своїх гостей та їх смаки.
До війни ми мали на меті (і маємо!) зробити Bandôl живим та активним місцем. Місцем, де всі могли б із насолодою зустрічатись і проводити час за келихом вина. Місцем, де художники могли виставляти свої роботи, де місцеві артисти мали змогу виступати та проявляти свій талант, де проводилися б майстер-класи, лекції з екології, дизайну. Місцем, де саме різноманітність створює гармонію.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Життя сьогодні. Я вибрав залишитися в Україні
Чесно кажучи, у перший тиждень я був у «шоці». Це була частина мене, яку я ніколи раніше не знав. Потім настав час вирішувати, залишитися в Україні чи повернутися до Франції. Був страх, фізичний, страх перед невідомістю, страх перед майбутнім, плюс усі мої рідні та близькі у Франції просили мене повернутись.
Ми не вибираємо час, у який живемо, але вибираємо те, що робимо. Я вибрав залишитися в Україні і вирішив діяти проти найжорстокішої несправедливості. Протягом двох тижнів я працював із французькими ЗМІ.
Парадоксально, але те, що я не був замкнутий у своїй квартирі, допомогло мені вийти з цього шокового стану і переконатись у тому, чому я наважився повернутися до України 4 місяці тому: геніальний, добрий, об’єднаний український народ.
Зараз я використовую свої лінгвістичні та юридичні навички, свій життєвий досвід з Франції, щоб допомогти українцям, які зараз знайшли тимчасовий прихисток у Франції, з житлом, роботою та документами.
У гуманітарній сфері у Франції відчувається надзвичайна активність. Як колишній студент Інституту Paul Bocuse, я до них звернувся з проханням, щоб вони підключили свої канали та запропонували вакансії тим, хто тимчасово покинув Україну. На кухні, мовний бар’єр, легко подолати за допомогою зрозумілих для всіх жестів, які показує шеф.
Щодо заборони продажу вина
Коли рідна країна перебуває у воєнному стані, треба думати інакше: не країна винна нам щось, а ми винні країні. Немає значення, яке моє ставлення до заборони продажу вина. Важливо, чи це приносить користь моїй країні.
Вперше в житті я бачу, як політик робить те, для чого його вибрали: служить своєму народові. Я повністю довіряю нашому Президентові. Якщо він вирішить заборонити продаж алкоголю, то я цього дотримуватимуся. Якщо він вирішить, що нам потрібно підняти економіку, і що податки проходять в обхід держави, тоді я продаватиму. Але розумно. Вино у жодному разі не має завадити або сповільнити результат цієї війни – Перемозі.
Плани після перемоги
Планувати зараз справді складно, але після перемоги я маю намір робити те, що люблю найбільше: приносити задоволення своїм гостям.
Яке вино відкоркувати з нагоди перемоги
Без сумніву це буде пляшка червоного з Domaine Antoine et Héloïse Lienhardt, кюве Côte de Nuits Villages Emphase 2020. З перших днів війни їх підтримка була приголомшливою: Антуан хотів вступити до Збройних сил України, а Елоіз надала свій маєток для розміщення біженців.
Насправді моя робота набула ще більшого значення під час цієї війни. Мені знадобилося більше десяти днів, щоб відповісти на листи виноробів, які пропонують допомогти. Це насамперед людські, а не суто комерційні відносини. Це ще одна перевага співпрацювати з фермерами, а не із заводами.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi