пошук
Влад Войчук
Автор
На землях сьогоднішньої Галичини історія винної культури налічує приблизно 3 000 років. Про це йдеться на сайті проєкту «СерцеВина».
«Унікальну трипільську амфору, якій понад п’ять тисяч років, у 2019 році знайшли археологи в районі міста Винники на Львівщині. На її фрагментах можна побачити орнаменти, які притаманні лише Трипільській культурі. Знахідку охрестили сенсаційною: вона давала право стверджувати, що Трипільська культура поширювалася і на території Львівщини», — розповідають у проєкті.
Український археолог та історик Микола Бандрівський вважає, що на фрагменти амфори натрапили під час розкопок на місці стародавнього людського поселення. У таких амфорах зберігали зерно та воду. Чи зберігали у них вино — невідомо, адже поки немає доказів, що тут було розповсюджене виноробство.
Біля села Швайківці на Тернопільщині в 2007 році розкопали курган ранньоскіфського часу: не пограбованим, із пристойно збереженими предметами. В усипальниці знайшли найдавніше в Україні бронзове ситечко, яке за античних часів було необхідним атрибутом на кожному застіллі чи під час якихось ритуальних дійств. Через ситечко проціджували вино: у такий спосіб його очищували від домішок та спецій. Тоді з амфор напій розливали у чаші.
Знахідка віком 2 700 років доводить, що на землях сьогоднішньої Галичини історія винної культури налічує приблизно 3 000 років.
«У швайківецькій усипальниці знайшли безцінні археологічні раритети: 12 посудин, захисні залізні обладунки, бойові сокири, кістяний гребінь у зооморфному стилі та інше. В одну з мисок серед посуду, власне, і було вкладене бронзове ситечко, найдавніше на території України.
Ситечко зі Швайківців унікальне: має діаметр 19,03 сантиметра та денце, вкрите щільною мережею маленьких дірочок, які рядами опускаються до дна. Верхня частина посудинки прикрашена пуансонним орнаментом і низкою «перлинок», які витиснуті з середини. Декор виконаний у надзвичайно делікатний і мініатюрний спосіб: кожна «перлинка» має ще навкруги коло, яке переходить у мотив «рухомої хвилі», — додають у «СерцеВина».
Зазвичай ситечка для відціджування вина були імпортовані з Етрурії, і датуються вони пізнішим часом. Ситечок, схожих на швайківецьке, немає. Втім є майже аналогічні за формою та орнаментом бронзові тонкостінні чаші. Вони широко побутували в Центральній Європі, зокрема на Апеннінах, приблизно у Х–IX століттях до нашої ери. Микола Бандрівський припускає, що одну з таких бронзових чаш і переробили на ситечко. Або ж його виготовили задовго до появи розкопаної усипальниці у Швайківцях, а згодом повторно використовували.
Також в усипальниці знайшли набір посуду із 12 посудин. З бронзи були зроблені тільки казан і ситечко, інші ж предмети були виготовлені з кераміки – це два горщики, п’ять мисок, два кухлі та корчага.
«Певно, цей набір не випадково складений в одному місці, а був спеціально підібраний та чекав на проведення якогось ритуально-обрядового дійства. Бронзові посудини — це казан і ситечко, тому історик припускає, що використовували їх якось разом. Але як?
Зовнішні стінки казана знизу вкриті товстими шарами кіптяви й згару, тож найімовірніше в ньому щось варили (і не один раз). Можливо, вино, або ж якусь рідину на основі вина. Лише два кухлі — та аж п’ять глибоких мисок, до того ж в одну з них вкладено ситечко. Отже, вино могли відціджувати з казана у ці миски і розносити присутнім. Підтверджує це і те, що загальний об’єм п’яти згаданих мисок дорівнює об’єму казана.
Враховуючи, що на казані зберігся товстий шар кіптяви, можна припустити, що вино у ньому варили довго. Та й готували не просто вино, а якийсь важливий ритуальний напій — причому у вже знайомий нам сьогодні спосіб», — пояснюють у проєкті.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Налите в посудину вино не доводили до кипіння, а нагрівали до 70–80 градусів. Потім додавали прянощі, мед і спеції, періодично помішували. Після — накривали покришкою та давали відстоятися хвилин 40–50. Для приготування такого «гарячого вина» використовували немелені прянощі, щоб можна було відцідити напій, і він не скрипів на зубах. Можливо, це був перший рецепт глінтвейну.
Об’єм горщика майже однаковий із казаном, тому в корчазі зі швайківського посуду могли готувати гарячий напій зі спеціями, прянощами чи медом, а у керамічному горщику зберігався запас вина. В Античному світі багато вин, особливо ароматизованих, зберігалося в загуслому вигляді: це була в’язка консистенція чи сироп із 16–18% алкоголю.
«У цьому випадку йдеться вже не про звичне світське чи розважально-побутове споживання вина. Історик обережно припускає, що таке приготування спеціального напою: його нагрівання, заправляння спеціями, розливання у кухлі та миски, і врешті-решт — куштування, має світоглядно-релігійне підґрунтя. І така культура споживання вина дуже відрізняється від сьогоднішнього уявлення про цей напій.
Скільки років винній культурі Галичини?
Звісно, нам би хотілося мати ще давніші артефакти споживання вина, аби бути ще ближчими до цивілізованого світу, проте на все свій час. Та ж сама Трипільська культура приховує ще безліч таємниць. Отже, дослідження винної культури тривають, як і наші публікації за цією темою», — підсумовують у «СерцеВина».
Фото: «СерцеВина», Микола Бандрівський, Володимир Квурт, Arsen Fedosenko
Читайте також:
Українська студія YOD Group створила дизайн для ресторану Sfumato в Дубаї
Мінкультури внесло до переліку нематеріальної культурної спадщини приготування голубців
Опубліковано рейтинг North America’s 50 Best Bars 2023
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi