пошук
Влад Войчук
Автор
Співзасновниця проєкту їzhakultura та видавництва їzhak, співавторка книги «Україна. Їжа та історія» Олена Брайченко розповіла про різдвяні «чубаті канхвети», адже це гастрономічна спадщина, яку їй хочеться зберегти, бо вона про українську історію та життєстійкість.
«Уявіть 50 чи 60-ті в українському селі на Полтавщині чи Кропивниччині (бо саме тут я зустрічала згадки про ці цукерки). У більшої частини мешканців сіл навіть немає паспортів, єдина робота це коглгосп чи, до прикладу, цукровий завод, а ще господарство й дім, без газу та води. У крамниці іржаві оселедці, сірники, цигарки й казьонка.
Вранці всіх змусять піти на якусь лекцію про «зло традицій та релігії» у клубі, який знаходиться все ще у розкуркуленій в 1930-х роках хаті, а не клубі. Їх почнуть будувати пізніше.
А потім побіжать до дому варити кутю й тягнути цукерки з цукру та води, загортати їх у папір кольоровий та прикрашати блискітками. Той самий жмаканий папір, з якого робитумуть квіти на весільне гільце до середини 2000-х років, викручуватимуть квітки й вставлятимуть їх між віконними рамами у хатах», – розповіла Олена Брайченко.
За її словами, багато дітей того часу мріяли про ці «чубаті канхвети». Олена Брайченко додає, що ці «чубаті канхвети» показують, скільки сили у тих жінок, які «зношувались» від фізичної праці в нуль, і в 45 років виглядали, як баби, але знаходили сили й внутрішню енергію, щоб робити красу собі та родині, дарувати радість. Перетворювати свою невидиму, ніким не лічену домашню працю, на чиїсь теплі і радісні спогади на все життя.
Photo credits: Facebook Олена Брайченко
Читайте також:
23–24 грудня платформа «Всі. Свої» запрошує на «Маркет подарунків»
Компанія SHABO відсвяткувала 20-й День народження
Відкрито реєстрацію на форум Parabere
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi