пошук
Влад Войчук
Автор
М’ясо морського чорта має низький вміст калорій і жиру, наповнене вітамінами та має щільну й тверду структуру, що робить його відносно легким у приготуванні. М’ясо можна нарізати шматочками, замаринувати з яєчним білком, кукурудзяним борошном і приправами, а потім ненадовго бланшувати в окропі. Хвіст морського чорта можна навіть обсмажити. Насправді з морськими чортами є лише одна проблема: вони огидні. Про це повідомляє The Economist.
З їхніми опуклими очима та широкими ротами, вистеленими рядами гострих зубів — вони кошмарні. Голландською мовою морський чорт називається zeeduivel («морський диявол»); рибалки, які їх ловили, кидали назад. Їх досі зазвичай продають без голови, але часи, коли їх викидали за борт, давно минули. Японські відвідувачі люблять жирну печінку цієї риби; хоча італійці все ще можуть насмішливо називати їх «хвости жаби», але це не заважає їм їсти рибу. Асоціації рибалок заохочують інших подолати свою огиду та їсти більше цю рибу, а також інших непривабливих створінь — тим краще забезпечити більш різноманітне та стійке рибальство.
Існує прецедент, коли види переходять від уникання до споживання. В Америці омарів годували в’язням та рабам — це стало результатом їх великої кількості, а також через те, що їх важко їсти, і вони виглядають скоріше як тарган. Лише в кінці 19 століття вони стали високою кухнею. Сьогодні вони настільки бажані, що штат Мен, де виловлюють більшість американських омарів, розміщує їх на своїх номерних знаках.
Іноді мода йде іншим шляхом. Черепах було багато в Америці, але в 19 столітті страви з цієї тварини стали шикарними: небагато продуктів були більш шанованими, ніж суп із черепахи. Американці їли деякі види черепах — їх дуже важко приготувати, про що можна судити, лише дивлячись на них. Проте сьогодні поїдання черепах тісніше асоціюється з дієтами в глухих лісах, ніж з офіціантами в закладах.
Хоча складне приготування може відштовхнути деяких людей, легкодоступні види, приготування яких потребує певних зусиль, можуть бути смачними. Уздовж північно-західного узбережжя Америки прихильники рекламують універсальність гуїдака — це різновид риючого молюска з солодким, злегка жувальним м’ясом, яке знаходиться під товстою шкіркою, яку потрібно очищати. Але є одне “але” — непривабливий зовнішній вигляд.
Цінування рідкісного й прекрасного над непривабливим і буденним навряд чи є унікальним для кулінарних уподобань. Зрештою, каблучки для заручин зазвичай містять діаманти, а не бетон. Але такий обмежений вибір їжі може мати непоправні наслідки: блакитний тунець і лосось можуть не витримати любові до них. Краще дивитися в очі-намистинки морського диявола або впоратися з гуїдаком, ніж сприяти остаточній втраті виду.
Фото: The Economist; Вікіпедія
Читайте також:
Ексклюзивне інтерв’ю із засновником додатку Vivino Хайні Захаріассеном
Конкурс Pink Lady® Food Photographer of the Year приймає заявки
Як їжа впливає на розум і тіло
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi