пошук
Влад Войчук
Автор
Український ресторатор Дмитро Борисов розповів, як шукав гроші, щоб відкрити заклад “Барсук на Печерську”, і що з цього вийшло. Про це він розповів у Facebook.
За його словами, у 2009 році він непогано попрацював директором літнього заміського комплексу, тому остаточно вирішив створити власний заклад.
“Придумав я його під час йоги. Лежав якось собі в шавасані, а картинка закладу склалася в голові немов пазл. Згодом це повторювалося безліч разів: я бачив у своїй голові об’ємну модель закладу, міг наблизити і роздивитися кожну деталь.
Так народжувалися концепти: просто в одну мить з купи всього, що я бачив, про що чув або читав з’являлося щось нове: неявні обриси, передчуття складалися в цілісну картинку ресторану.
Тоді я побачив невеличкий заклад, вікна арками, відкрита кухня, гості і я – вже не просто запрошую людей поїсти на вихідні, а зустрічаю їх у своєму закладі та готую для них”, — написав ресторатор.
Назва з’явилася випадково, коли Борисов гостював у друга в Молдові. Якось його друг сказав, що вигадав класну назву для закладу: “Барсук”, і може подарувати її ресторатору. Борисов пообіцяв, що якщо колись відкриє гастробар, то так і назве його, а цей друг зможе там безкоштовно їсти й пити стільки, скільки цей ресторан існуватиме.
“Почав з пошуку приміщення. Зв’язався з ріелторами та попросив їх знайти готовий заклад, який нещодавно зачинився: думав, що так зможу зекономити на інвестиціях в ремонт та обладнання. Це була неабияка помилка, але про це згодом. Мені запропонували заклад на Печерську: в районі, в якому я виріс. В жилому будинку, саме з такими вікнами, як я собі уявляв. І я вирішив, що це бінго: треба брати.
З договором оренди, однак без грошей я почав діяти.
Друзі-архітектори почали робити для мене дизайн-проєкт. Замість оплати я весь час для них щось готував, паралельно проробляючи меню для майбутнього гастробару. Гратися з дорогими продуктами можливостей не було, тож я весь час фантазував, як би з гречки та ще кількох базових продуктів зробити щось цікаве.
Я дізнався про рух «гастросереда», і став частенько там бувати. Правила були прості: щоб долучитися, треба було або принести дві пляшки вина, або продукти і власне щось приготувати. Ці зустрічі з людьми, захопленими гастрономією, смаками та стравами, дуже сильно вплинули на мене тоді”, — розповідає ресторатор.
Крім цього, Борисов весь час шукав гроші. Він підписав договір оренди, розпочав будівництво, тому шляху назад не було. За оцінками йому потрібно було десь 50 000 доларів. Він сподівався знайти інвестора. Його знайомий допоміг зробити перший план, бізнес-модель, розрахувати термін окупності. Ресторатор кілька разів на тиждень зустрічався з людьми, яким пропонував за 20 000 – 30 000 доларів 40% в майбутньому бізнесі, але ніхто не погоджувався. Врешті він пропонував вже 50% хоча б за 10 000 доларів, але ніхто так і не погоджувався.
Ресторатор збирав маленькими частинами гроші по друзях, щоб хоча б якось закінчити ремонт. За його словами, були тижні, коли все, що він їв – це був чай з медом. Іноді щось брав в «Челентано» неподалік, бо проводив там всі ділові зустрічі. За цей час він схуд до 64 кг.
“Врешті, в лютому 2010-ого ми влаштували «стройка-паті». Тягнути далі було не можливо: треба було стартувати. Прийшли люди. Десь 50+ гостей на 60 квадратних метрів.
Я посміхаюся, зустрічаю, готую. Намагаюся всім сподобатися.
А насправді у мене такий мандраж, що я ледве тримаюся.
В якусь мить я дивлюся навколо і просто кілька хвилин стою ошелешений: тут купа людей, а витяжка, в яку я вгатив останні гроші, чомусь майже не працює. Дівчата в красивих сукнях з келихами ігристого сидять просто за стіною з диму, дихати неможливо. Що робити – не ясно.
Я жартую, годую і не знаю, чи прийде хтось після цього завтра… Прийшли”, — додає Борисов.
Ресторатор на все життя запам’ятав такі речі:
- Якщо ти купуєш «готовий заклад», дізнайся, чому закрився попередній заклад. Знайдеш багато цікавого. Серед типових відповідей: проблемні сусіди, старі комунікації в будинку та купа інших сюрпризів, які перетворюють мрію на пекло.
- Без мрії діяти неможливо, але треба бути готовим до того, що реальність інша: якщо реалізуєш мрію хоча б на 20%, це вже супер.
- Іноді, коли тобі відмовляють, це тільки на краще.
- Взяті на себе зобов’язання в умовах обмежених ресурсів розкривають креатив краще, ніж можна собі уявити.
- На енергії ярості та страху можна побудувати, що завгодно, але платити за це приходиться щонайменше здоров’ям.
Фото: Facebook Dmytro Borysov
Читайте також:
В Україну завезли отруйний арахіс з Єгипту
На півдні України загинув сомельє з Одеси
У Київському кафе Honey отруїлись відвідувачі. У закладі оперативно відреагували
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi