Марія Банько розповіла, як пов'язані між собою їжа та пам'ять - PostEat

пошук

Марія Банько розповіла, як пов'язані між собою їжа та пам'ять
04-01-2024 0 620


Спираючись на дослідження науковців фуд-журналістка, експертка з комунікацій Марія Банько розповіла, як пов’язані між собою їжа й пам’ять та пояснила, чому якісь страви ми пам’ятаємо роками, а якісь забуваємо за декілька годин.

За її словами, один з викладачів Оксфорду поставив Девіду Саттону саркастичне питання «Їжа та пам’ять? Чому взагалі хтось може хотіти запам’ятовувати те, що він з’їв?» тоді, коли на початку 2000-их він запропонував присвятити своє антропологічне дослідження їжі та пам’яті. Зараз, за понад два десятки років після цього епізоду, його напрацювання, викладені в книзі Remembrance of Repasts. An Anthropology of Food and Memory, лягли в основу безлічі статей та досліджень, які формують цікавий міждисциплінарний напрямок food & memory studies. Перші ідеї, які проторували шлях цим дослідженням, з’явилися набагато раніше. Тут необхідно згадати щонайменше про трьох різних авторів: Марселя Пруста, Аляйду Ассман та Пола Коннертона. 

«Про Марселя Пруста ви точно знаєте. Але про всяк випадок нагадаю. Йдеться про епізод «На Сваннову сторону», в якому герой куштує розкришене у філіжанці чаю бісквітне тістечко «мадленка», і його охоплює «невмотивоване раювання». Він починає аналізувати зв’язок між смаком чаю з тістечком та цією втіхою, але розуміє, що істина – не в їжі, а в ньому самому. І таке піднесення він відчув не через особливий смак «мадленки», а через те, що цей смак воскресив спогад про тітку Леонію, яка щонеділі частувала його саме таким печивом, а потім і цілу вервечку інших спогадів минулого: від тітчиної кам’яниці до всього містечка Комбре», – розповідає Марія Банько.

Фуд-журналістка додає, що зараз на науковому рівні цей феномен досліджують з двох сторін. По-перше, вчених цікавить, як смаки та запахи впливають на пам’ять, як вони можуть формувати чи викликати спогади. По-друге, йдеться про те, як сама пам’ять впливає на сприйняття смаків і запахів в процесі споживання їжі.

Напрацювання Аляйди Ассман важливі через те, що вона разом з чоловіком ввела в науковий обіг поняття «культурної пам’яті». Під культурною пам’яттю вона розуміла не тільки механізм передачі знань, але й появу та розвиток різноманітних ідентичностей, «оскільки люди в глобальному світі не живуть як окремі особи, а визначають себе через приналежність до однієї чи кількох груп і традицій».

Для традиційних суспільств такими практиками, що створювали часову безперервність та оприявнювали приналежність до групи, були ті, що зараз називають «нематеріальною культурною спадщиною». І хоча Аляйда Ассман не згадує про конкретно про їжу (йдеться про ритуали, танці тощо), цілком очевидно, що практики, пов’язані з приготуванням та споживанням їжі є частиною саме цієї нематеріальної спадщини.

«Полу Коннертону, автору «Як суспільства пам’ятають» належить визначення ритуалу як «мнемотичного засобу», а також дуже важливе поняття «втіленої пам’яті», 

«пам’яті-звички», які чудово описують практики приготування щоденної їжі, коли ми відтворюємо страви, не замислюючись, а також те, як сам простір кухні та приладдя впливають на нас», – продовжує Марія Банько.

Всім, хто зацікавився цією темою Марія Банько радить почитати: 

  • Коннертон, Пол. Як суспільства пам’ятають. Ніка-Центр, 2004.
  • Assmann, A. (2015). Theories of Cultural Memory and the Concept of ‘Afterlife’. In: Tamm, M. (eds) Afterlife of Events. Palgrave Macmillan Memory Studies. Palgrave Macmillan, London.
  • Sutton, David. Remembrance of Repasts. An Anthropology of Food and Memory. Berg Publishers, 2001.

Також ​​Марія Банько знайшла відповіді на наступні питання: Чому якісь страви ми пам’ятаємо роками, а якісь забуваємо за декілька годин? Чому нам щось здається смачним, а щось не дуже?

Фуд-журналістка розповідає, що один з найвідоміших вчених-гатсрофізиків Чарльз Спенс в своїй статті “What Role Does Memory Play in Our Enjoyment of Meals?” формулює декілька важливих положень:

  • Пам’ять про страву триває набагато довше, ніж сам досвід споживання їжі: він зазвичай витісняється протягом декількох годин.
  • Насолода від їжі пов’язана з пам’яттю.
  • Найдовше люди пам’ятають їжу, приготовану на честь особливих подій, comfort food (їжу, яку готували в родині і яка передає відчуття безпеки) та їжу, яку вони споживали або готували свідомо.
  • Сприйняття того, смачною чи не смачною нам видається конкретна страва, залежить він генетичних, фізіологічних особливостей людини, однак саме культурні практики, те, що заведено або не заведено їсти, те, що в певній спільноті заведено вважати смачним, суттєво пом’якшує, частково стирає ці індивідуальні відмінності.

Дослідник Амір Саядабті, досліджуючи діаспору іранців на території Нової Зеландії, визначив, що ритуали, пов’язані з їжею, допомагають їм «відчувати дім», хоча вони знаходяться далеко від нього. Він зосередився на тому, щоб зрозуміти, як саме це відбувається, і дійшов наступних висновків:

  • Вид, смак, а особливо запах смак можуть викликати сильне почуття ностальгії.
  • Сенсорний зв’язок надзвичайно важливий, коли йдеться про пам’ять про ті місця, які людина вимушено залишила, при чому часова дистанція не є тим фактором, який ослаблює цю пам’ять.
  • Пам’ять про дім здебільшого селективна, в діаспорі згадують «старі добрі часи» та дещо ідеалізовану версію дому.
  • Спільні гастрономічні практики дозволяють конструювати спогад наперед (уяву) на основі минулих спогадів: коли люди збираються разом, щоб щось приготувати, вони вже думають про те, як будуть згадувати цей момент.

​​Марія Банько додає, що дослідник Фабіо Парасеколлі, який на прикладі власної родини, аналізував способи передачі цього аспекту культурної пам’яті, а саме пам’яті про приготування тих чи інших страв, виділив три основні механізми:

  • Накопичення та передача інформації за допомогою рецептів, тобто текстів та зображень (наявність або відсутність такого механізму може бути пов’язана зі ступенем розвитку суспільства, гендерними та соціальними аспектами).
  • Передача пам’яті через успадкування кулінарного приладдя та техніки (вони не тільки передають, але й формують пам’ять, бо створюють середовище, в якому розгортається досвід взаємодії з їжею).
  • Передача пам’яті через розділене знання, тілесні спогади, які формуються під час спільного приготування та споживання їжі.

Photo credit: Facebook Banko Mary 

Читайте також:

Валентина Дуткевич організовує у Парижі дегустацію українських вин

ТОВ «Виналь» оштрафували на 10 мільйонів гривень через рекламу «Adjari»

У «БарменДиктат» відбудеться презентація чотиритомної збірки «Коктейлі, зроблені в Україні»

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi