пошук
Влад Войчук
Автор
Спираючись на дослідження науковців фуд-журналістка, експертка з комунікацій Марія Банько розповіла, як пов’язані між собою їжа й пам’ять та пояснила, чому якісь страви ми пам’ятаємо роками, а якісь забуваємо за декілька годин.
За її словами, один з викладачів Оксфорду поставив Девіду Саттону саркастичне питання «Їжа та пам’ять? Чому взагалі хтось може хотіти запам’ятовувати те, що він з’їв?» тоді, коли на початку 2000-их він запропонував присвятити своє антропологічне дослідження їжі та пам’яті. Зараз, за понад два десятки років після цього епізоду, його напрацювання, викладені в книзі Remembrance of Repasts. An Anthropology of Food and Memory, лягли в основу безлічі статей та досліджень, які формують цікавий міждисциплінарний напрямок food & memory studies. Перші ідеї, які проторували шлях цим дослідженням, з’явилися набагато раніше. Тут необхідно згадати щонайменше про трьох різних авторів: Марселя Пруста, Аляйду Ассман та Пола Коннертона.
«Про Марселя Пруста ви точно знаєте. Але про всяк випадок нагадаю. Йдеться про епізод «На Сваннову сторону», в якому герой куштує розкришене у філіжанці чаю бісквітне тістечко «мадленка», і його охоплює «невмотивоване раювання». Він починає аналізувати зв’язок між смаком чаю з тістечком та цією втіхою, але розуміє, що істина – не в їжі, а в ньому самому. І таке піднесення він відчув не через особливий смак «мадленки», а через те, що цей смак воскресив спогад про тітку Леонію, яка щонеділі частувала його саме таким печивом, а потім і цілу вервечку інших спогадів минулого: від тітчиної кам’яниці до всього містечка Комбре», – розповідає Марія Банько.
Фуд-журналістка додає, що зараз на науковому рівні цей феномен досліджують з двох сторін. По-перше, вчених цікавить, як смаки та запахи впливають на пам’ять, як вони можуть формувати чи викликати спогади. По-друге, йдеться про те, як сама пам’ять впливає на сприйняття смаків і запахів в процесі споживання їжі.
Напрацювання Аляйди Ассман важливі через те, що вона разом з чоловіком ввела в науковий обіг поняття «культурної пам’яті». Під культурною пам’яттю вона розуміла не тільки механізм передачі знань, але й появу та розвиток різноманітних ідентичностей, «оскільки люди в глобальному світі не живуть як окремі особи, а визначають себе через приналежність до однієї чи кількох груп і традицій».
Для традиційних суспільств такими практиками, що створювали часову безперервність та оприявнювали приналежність до групи, були ті, що зараз називають «нематеріальною культурною спадщиною». І хоча Аляйда Ассман не згадує про конкретно про їжу (йдеться про ритуали, танці тощо), цілком очевидно, що практики, пов’язані з приготуванням та споживанням їжі є частиною саме цієї нематеріальної спадщини.
«Полу Коннертону, автору «Як суспільства пам’ятають» належить визначення ритуалу як «мнемотичного засобу», а також дуже важливе поняття «втіленої пам’яті»,
«пам’яті-звички», які чудово описують практики приготування щоденної їжі, коли ми відтворюємо страви, не замислюючись, а також те, як сам простір кухні та приладдя впливають на нас», – продовжує Марія Банько.
Всім, хто зацікавився цією темою Марія Банько радить почитати:
- Коннертон, Пол. Як суспільства пам’ятають. Ніка-Центр, 2004.
- Assmann, A. (2015). Theories of Cultural Memory and the Concept of ‘Afterlife’. In: Tamm, M. (eds) Afterlife of Events. Palgrave Macmillan Memory Studies. Palgrave Macmillan, London.
- Sutton, David. Remembrance of Repasts. An Anthropology of Food and Memory. Berg Publishers, 2001.
Також Марія Банько знайшла відповіді на наступні питання: Чому якісь страви ми пам’ятаємо роками, а якісь забуваємо за декілька годин? Чому нам щось здається смачним, а щось не дуже?
Фуд-журналістка розповідає, що один з найвідоміших вчених-гатсрофізиків Чарльз Спенс в своїй статті “What Role Does Memory Play in Our Enjoyment of Meals?” формулює декілька важливих положень:
- Пам’ять про страву триває набагато довше, ніж сам досвід споживання їжі: він зазвичай витісняється протягом декількох годин.
- Насолода від їжі пов’язана з пам’яттю.
- Найдовше люди пам’ятають їжу, приготовану на честь особливих подій, comfort food (їжу, яку готували в родині і яка передає відчуття безпеки) та їжу, яку вони споживали або готували свідомо.
- Сприйняття того, смачною чи не смачною нам видається конкретна страва, залежить він генетичних, фізіологічних особливостей людини, однак саме культурні практики, те, що заведено або не заведено їсти, те, що в певній спільноті заведено вважати смачним, суттєво пом’якшує, частково стирає ці індивідуальні відмінності.
Дослідник Амір Саядабті, досліджуючи діаспору іранців на території Нової Зеландії, визначив, що ритуали, пов’язані з їжею, допомагають їм «відчувати дім», хоча вони знаходяться далеко від нього. Він зосередився на тому, щоб зрозуміти, як саме це відбувається, і дійшов наступних висновків:
- Вид, смак, а особливо запах смак можуть викликати сильне почуття ностальгії.
- Сенсорний зв’язок надзвичайно важливий, коли йдеться про пам’ять про ті місця, які людина вимушено залишила, при чому часова дистанція не є тим фактором, який ослаблює цю пам’ять.
- Пам’ять про дім здебільшого селективна, в діаспорі згадують «старі добрі часи» та дещо ідеалізовану версію дому.
- Спільні гастрономічні практики дозволяють конструювати спогад наперед (уяву) на основі минулих спогадів: коли люди збираються разом, щоб щось приготувати, вони вже думають про те, як будуть згадувати цей момент.
Марія Банько додає, що дослідник Фабіо Парасеколлі, який на прикладі власної родини, аналізував способи передачі цього аспекту культурної пам’яті, а саме пам’яті про приготування тих чи інших страв, виділив три основні механізми:
- Накопичення та передача інформації за допомогою рецептів, тобто текстів та зображень (наявність або відсутність такого механізму може бути пов’язана зі ступенем розвитку суспільства, гендерними та соціальними аспектами).
- Передача пам’яті через успадкування кулінарного приладдя та техніки (вони не тільки передають, але й формують пам’ять, бо створюють середовище, в якому розгортається досвід взаємодії з їжею).
- Передача пам’яті через розділене знання, тілесні спогади, які формуються під час спільного приготування та споживання їжі.
Photo credit: Facebook Banko Mary
Читайте також:
Валентина Дуткевич організовує у Парижі дегустацію українських вин
ТОВ «Виналь» оштрафували на 10 мільйонів гривень через рекламу «Adjari»
У «БарменДиктат» відбудеться презентація чотиритомної збірки «Коктейлі, зроблені в Україні»
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi