пошук
Наталія Парапан
Автор
На перший погляд, здається, що від радянського минулого ми давно втекли. Салати під шубою стали «ретро-фанком» на вечірках, а салат Олів’є подають у ресторанах, додаючи туди каперси, ікру, креветки, рибу — все, що завгодно (але досі називають саме так).
Ольга Карі — письменниця, журналістка і авторка книжок «Рибка дядечка Завена» та «Компот із патисонів» досліджувала цю тему в своїй книжці. Вивчала «совок», що тихо сидить за нашим святковим столом, лізе у родинні застілля і далі шепоче у вухо новим поколінням українців.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Нова книжка есеїв Ольги «Твоє, моє, нічиє та інше» — не розповідь про минуле. А швидше розтин. Без наркозу.
Ось що Видавництво Старого Лева говорить про цю книгу:
«Книжка «Твоє, моє, нічиє та інше» — це коротка історія наших «совкових» травм крізь призму жіночого погляду. Тут ідеться про подолання колективного «совєцього октябрьонка», який навіть через три десятиліття після розпаду срср досі передається у спадок новим генераціям українців. І передається не лише народженим за часів існування совєцього диктату, не лише тим, хто дорослішав і набував життєвого досвіду в часи з викривленою мораллю та етикою, а й тим, хто народився вже у незалежній Україні, проте виховувався в лекалах і наративах совєцьких візій, традицій та взаємин».
Авторка пише про феномени, які радянська пропаганда вкладала в голови через їжу, речі, пісні та телебачення. Лялька Барбі, яку бачили тільки в ілюстраціях іноземних журналів. Пломбір, що став ідолом дитячих спогадів, але насправді був «бонусом за виживання» у дефіцитній економіці. Радянські шоу, де навичка бути «правильним» важила більше, ніж талант.
Під час роботи над цією книжкою Ольга Карі шукала не лише офіційні джерела — вона розмовляла з тими, хто жив і працював в радянські часи. Багато фактів, які ви прочитаєте у книзі, раніше ніколи не звучали публічно.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Ольга також розповіла Видавництву Старого Лева про обкладинку книжки. Совєцький телевізор і такий самий старезний холодильник потрапили на обкладинку не випадково:
«Життя пересічної радянської людини (радянської за духом, а не лише за часопросторовою георгафією) курсувало між цими двома концептуальними побутовими приладами: між телевізором, який напучував і нашпиговував пропагандою, в тому числі й про «найдобріші в світі совєцькі мультики», та холодильником, порожні полиці якого для багатьох тодішніх громадян могли стати чи не єдиним віконечком у світ болісної правди і збитошної реальності.
На сторінках книги мені хотілося дослідити і поміркувати, як саме існування в парадигмі між порожнім холодильником і «голими королями», які переконували з телеекранів в тому, що «совєцька» родина живе мало не в розкошах, визначало майбутнє не просто окремих людей, а цілих держав – і тих, що історично вже припинили своє існування і тих, що нині виборюють остаточну незалежність і від порожнього «холодильника», і від брехливого «телевізора»».
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Ольга Карі — не стільки спостерігає за минулим з відстані, вона вростає в нього. Її репортажі відзначені спеціальними винагородами конкурсу художнього репортажу «Самовидець»: «По той бік свята» (у збірці «Життя у містах», 2019) та «Хрестик» (у збірці «Як ми змінюємось», 2020) і ця книжка продовжує ту ж лінію — тонку, з болем і прийняттям одночасно.
«Твоє, моє, нічиє та інше» — книжка не про ностальгію. Це виклик. Запрошення чесно відповісти собі: що з того минулого ми досі носимо в кишенях? Чому ті самі моделі поведінки, канони краси, поняття про сім’ю, свята, їжу — досі впливають на нас, навіть якщо ми про це не здогадуємось?
І виявляється, радянщина передається не через паспорти чи підручники. Воно живе у побуті. У тому, як ми готуємо вечерю. У тому, що купуємо дітям. У тому, як соромимося своїх мрій.
Книга вже доступна онлайн і в офлайн-магазинах. І якщо вас досі бентежить запитання «чи важлива різниця?» — вам точно варто відкрити цю книжку.
Фото: Ольга Карі
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi