пошук
За право вважатися батьківщиною кускусу змагаються чи не всі країни Північної Африки. Унікальна крупа давно стала транснаціональною і улюбленою для багатьох людей на різних континентах. Сьогодні кускус не лише на столах африканців, європейців чи американців, але і на повістці дня ЮНЕСКО. І у нього є всі шанси бути визнаним частиною нематеріальної культурної спадщини, яка охороняється ЮНЕСКО.
Алжир був готовий звернутися до організації з такою пропозицію ще три роки тому. Інші країни, у яких готують та цінують кускус протягом століть, теж не залишилися осторонь. В результаті, до ООН надійшла спільна заявка від послів Алжиру, Тунісу, Мавританії та Марокко. Остаточне рішення буде прийняте у грудні.
Хоча кускус прийнято називати крупою, за технологією виробництва він набагато ближче до макаронних виробів, адже виготовляється з твердих сортів пшениці (іноді з ячменю або рису) та води. Вік кускусу важко встановити, одні історики стверджують, що його почали виготовляти у 7 ст., але є гіпотези, що в Алжирі могли навчитися робити кускус навіть у 2 ст. до н.е. Сьогодні у Північній Африці його їдять практично щодня: і в будні, і на свята. Подають з оливковою олією, овочами, рибою, м’ясом.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi