пошук
Артем Кузьменчук
Автор
Євген Шнейдеріс з Миколаєва у 2000-х шукав місце для дому на природі, а знайшов теруар мису Бейкуш біля Чорного моря. Сьогодні Альваріньо від Beykush Winery увійшов у ТОП 17 вин з цього сорту (90 Silver, Decanter World Wine Awards 2021). А вино «Кара Кермен» отримало 16,5 балів від критикині Дженсіс Робінсон. Винар вважає, що майбутнє українських вин за асамбляжами, пов’язує винну культуру із заможністю і пропонує перш за все розповісти світу про Україну, а після – про її вино.
Про стиль українських вин
Стиль українського вина сформується, коли в країні з’явиться критична маса винниць. Сьогодні є лише поодинокі виноробні. На базі чого говорити про стиль?
Мені прикольно робити вина, які подобаються мені самому. Радий, що мій особистий смак збігається зі смаками моїх виноробів.
Бленд Шардоне і Рислінгу перспективний для Причорномор’я. Ми зробили вино у такому напрямку, Shabo також робить. Але цього мало, щоб говорити про тренд чи стиль.
Раджу іншим винарям дивитись на нас й колег і робити так само. Не ходити по чужих граблях, а наслідувати тих, хто вже ґулі набив.
Ми обирали сорти винограду, яким комфортно у нашому кліматі. Топ нетрадиційних сортів – Тімарасо, який й рідному П’ємонті не дуже розповсюджений.
Наш Альваріньо з Галісії отримав високий бал від критиків, Пінотаж з Південної Африки непогано виходить. Білі сорти себе краще почувають, червоним трохи не вистачає сонця.
Україна – не Бургундія, де можна робити вино з одного сорту. У нас непередбачуваний клімат: сьогодні один сорт показав хороший результат, завтра – інший. Наш шлях – асамбляжі. Робити вдалі суміші в залежності від конкретного врожаю. Так роблять у всьому світі, так робимо і ми.
Про оцінки винних критиків
Високі оцінки Decanter й критикині Дженсіс Робінсон для Beykush Winery – це закономірність. Рейтинг 90+ заслужений, попереду кращі результати.
Чекав, що «Кара Кермен» отримає від Decanter 94 бали, але і 91 бал також хороша оцінка. Припускаю, що свою роль зіграв тренд на неважкі вина.
Від Дженсіс Робінсон також чекав оцінок вище. Можливо, вона не щедра на бали або ми не потрапили в її смаковий профіль. Але 16,5 балів вона дає крутим винам.
Ані я, ані покупці у наших винах не сумніваються. Від тих, хто наше вино не п’є, можна почути, – «Ні-ні, українське вино не таке, як західне». Тепер для скептиків маю чіткий аргумент у цифрах від західних експертів – українське вино не гірше.
Про винну історію України
У XXI столітті вже не має значення, що давні греки робили у наших краях. 250-300 років Причорномор’я було малозаселеним степом, з поодинокими татарськими селами й турецькими фортецями. Це мусульманський світ, де виноград вирощували для їжі, а не вина.
У XIX віці почалось заселення півдня України. Німецькі колоністи привезли із собою Рислінг. Франкофіл князь Лев Голіцин садив французькі сорти. Автохтонних технічних сортів Причорномор’я майже немає.
Про винну культуру
Як тільки ми починаємо жити краще, накриваємо стіл і відкриваємо пляшку вина. Коли буде з ким розділити цей стіл, де його поставити, чим накрити, тоді й буде рости винна культура.
Винна культура бурхливо розвивається у Києві. Пов’язую це з високим рівнем життя киян. Кожне нове покоління більше цікавиться винами, ніж попереднє. Бачу у цьому оптимістичний сценарій.
Про українських виноробів
Найслабше місце виноробства України – відсутність критичної маси вин і винарів. Їх просто мало фізично.
Найсильніша риса – люди, їх пристрасне бажання зробити хороше вино. Ті, хто займається сьогодні виноробством в Україні, це психи. Виноробство саме по собі не дуже привабливий бізнес. А в Україні до цього додаються кліматичні, економічні, політичні ризики. Якщо таких людей стане більше, все буде добре.
Про теруари й методи роботи
Подивіться на винну карту України, сучасні винниці на ній як крихітні цятки. Від нашого мису Бейкуш і по всьому узбережжю місця для виноробства навалом! Теруарів повно, але кому продавати вино з такою шаленою конкуренцією?
Ми прибічники наукового підходу і хочемо зробити дуже круті вина. Коли зробимо такі, тоді глянемо у бік ненаукових експериментів.
Про доцільність апеласьйонів
Нічого складного у системі апеласьйонів немає: потрібен один активіст і два місяці роботи, щоб провести зустрічі винарів і погодити спільні правила. Інше питання – чи потрібна ця система зараз?
Суть апеласьйону в тому, щоб людина побачила на полиці напис «Шаблі» і зрозуміла, що у пляшці. Бо всі «Шаблі» плюс-мінус схожі. У нас в одному апеласьйоні часто працює один виробник: назва апеласьйону людині нічого не скаже.
Коли в апеласьйоні «Бейкуш» буде 10 виробників, тобі буде сенс домовитись про спільні правила і зазначати на пляшці, наприклад, «Березанський лиман». Тоді буде зрозуміло, що це вино відрізняється від вин, наприклад, Закарпаття. А сьогодні бренд виробника цінніший, ніж бренд апеласьйону.
Про інвестиції у вино
Найбільша частка інвестицій у Beykush Winery припала на будівництво. Коли інвестую, то очікую, що поверну гроші за 3-4 роки. Але загалом вже пройшло 10 років.
Не врахував важливу річ – ризики. Сільськогосподарські, економічні, політичні тощо. Ймовірність ризиків у нас велика.
Ціни на наші вина аж ніяк не завищені. Можливо, проблема не в ціні, а у рівні доходів. І це не вина людей, це бідність.
Важливо, не за скільки вина продаються, а за скільки купуються. Наші вина швидко розкуповують, значить ціна нормальна.
Про імідж українських вин
Я б просував українські вина, як «доважок» до країни. Привозив би в Україну людей, розвивав би туристичний напрямок. Щоб іноземці тут їли українські страви й пили місцеве вино. Потім на базі цих вражень просував би українське вино у світі.
Поки всі знайомі іноземці у захваті від Києва. От якби їх тут ще поїли українськими винами!
Вина Beykush Winery асоціюю з піснями Еммі Вайнгаус чи Шерон Ковакс. По-перше, мені це подобається. Якось робили на виноробні концерт з каверами Вайнгаус і все пройшло на ура – було гармонійно.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi