пошук
Артем Кузьменчук
Автор
Історія єдиного історичного шато України «Виноробного господарства князя П.М.Трубецького» почалася понад 120 років тому. Але друге життя цей напівзруйнований унікальний історичний об’єкт та виноградники на схилі Дніпра Херсонщини отримали у 2002 році, коли їх придбав бізнесмен Олексій Д’яков з партнерами. Відтоді виноробня увійшла в число топових виробників українських вин.
Ідейний натхненник, керівний партнер виноробні протягом понад 10 років Олексій Д’яков вважає князя Петра Трубецького справжнім героєм в історії українського виноробства, і зізнається, що саме ця постать надихнула його інвестувати в українське вино. Олексій наголошує на важливості появи в Україні державної класифікації, яка б ранжувала вина за якістю й походженням, ставить зміст вина і філософію винороба понад маркетингом, а головною цінністю життя вважає любов. Знайомтесь з іншими думками та принципами героя у рубриці «Правила українських виноробів».
Олексій Д’яков
Вік: 54
Освіта: інженер-системотехнік (перша освіта)
Основний бізнес: виноробство та нерухомість
Площа виноградника: 21 га власних,150 га в спільному з партнерами проєкті «Виноробне господарство князя П.М.Трубецького»
Обсяг виробництва: 400-500 тис. пляшок на рік
Я не можу жити без віри. В Бога, в людей.
Найважче мені миритись з войовничим невіглаством.
Головна цінність у житті — це Любов.
Якби мав шанс почати все з початку, то я б купив виноградник у П’ємонті наприкінці 80-х… В Серралунзі д’Альба, поруч з Gaia (сміється. — PostEat)!
Мій душевний стан зараз — спокійна впевненість.
Моя суперсила — це логіка.
Справжній винороб ніколи не зробить своє найкраще вино. Найкраще вино у нього буде завжди попереду.
Я займаюсь вином, тому що просто пити його не так цікаво.
Культура вина — це в першу чергу, винний патріотизм.
Моє найбільше відкриття у вині сьогодні — це те, як по-різному воно відкриває людей.
Найбільша проблема українського виноробства в відсутності законодавчо закріпленої класифікації, яка б чітко ранжувала вина за якістю та походженням. Без цього конкурувати на глобальному ринку неможливо. Та й загальний рівень якості українських вин від цього тільки б виграв. Але ми на шляху до цього. Всі виноробні країни проходили цей етап.
Найбільше мені подобається поєднання вина з… Давайте чесно: вино створене для супроводу їжі. Важко віднайти більш гастрономічний напій. На аперитив я б завжди обрав класичне ігристе, до салату влітку — легке біле з італійського регіону Венето, стейк поєднав би з Шатонеф-дю-Пап, а витриманий сир — з келихом Шассань-Монраше. Світ вина тим і приваблює, що навіть якщо до кожної страви и кожного дня обирати інше вино, не вистачить життя все продегустувати.
Мій ідеальний день — це день на винограднику. Не важливо: на своєму або під час подорожі чи у друзів-виноробів. Це моє місце сили.
Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б нецікаво.
Головне у вині — це зміст. Зміст пляшки, зміст філософії винороба та його бачення. Аромат, смак, післясмак. Точно не маркетингова легенда чи креативна етикетка.
Якби мені дали $1 000 000, я б його не взяв. Не вірю в подібні «подарунки долі».
Найдивніший комплімент, який давали моїм винам: «Не розумію, як вони це зробили!» — про піно нуар «Виноробного господарства князя П.М.Трубецького» 2012 року лімітованої серії, що викликав фурор на ринку.
Найбільш недооцінене вино — українське вино. Нам усім потрібно навчитися пишатись своїм надбанням. І це стосується не тільки вина.
Найдивнішим вином у моєму житті було каберне фран по-білому. Експериментальне вино, яке ми зробили з чистої цікавості, — «А що вийде?». Воно до сьогодні має своїх відданих шанувальників.
Для винороба успіх — це світове визнання його вин.
Щастя для мене — це мир і добробут у моєму маленькому світі. Посмішки тих, кого я кохаю.
Мій герой в історії виноробства, а точніше українського виноробства — це князь Петро Миколайович Трубецький, засновник класичного виноробства в Україні. Саме його особистість та історія єдиного шато країни змусила мене у далекому 2002 році повірити й інвестувати в українське вино.
Мій герой у реальному житті, можливо, ще не народився.
Якби моє життя було фільмом, воно б називалось «Хороший рік».
Якби мені дали необмежні повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б перевів сухе вино в категорію харчових продуктів, скасував акциз та повернув відшкодування за посадку виноградників.
Фото: пресслужба «Виноробне господарство Князя П.М.Трубецького», Instagram / Winery Trubetskoy
Читайте також:
Правила українських виноробів: Максим Волошин
Правила українських виноробів: Анна Горкун
Правила українських виноробів: Іван Плачков
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi