пошук
Влад Войчук
Автор
Нещодавно в українському видавництві «Віхола» вийшла друком нонфікшн-книга про середні віки «Доба постів та карнавалів».
У ній історикиня Стефанія Демчук стверджує, що середньовіччя не було ані темним, ані диким. Авторка розповідає, як усе відбувалося насправді: що їли та пили люди, як виховували дітей, чого боялися і як святкували.
З дозволу видавництва публікуємо фрагмент з книжки.
…Високий статус марципана підтверджує той факт, що він навіть уважався подарунком, гідним королеви. У 1562-му, на Новий рік, Єлизавета І отримала в подарунок від шеф-кухаря Джорджа Вебстера faire marchpane being a chessboard (гарний марципан у формі шахівниці). Тюдорівський marchpane не надто схожий на сучасний, адже тепер марципан здебільшого не випікають, що було обов’язковим у XVI столітті.
Які ще sweetmeats можна було побачити на середньовічному чи ренесансному столі? Льодяники, зацукровані фрукти й горішки, конфеті — вибирайте на свій смак! Якщо ви завагалися, прочитавши про смачне конфеті, то даремно. Так, насправді сьогодні для нас це слово означає дрібненькі шматочки кольорового паперу, які вилітають із хлопавок. Однак середньовічні італійці називали так зацукровані горішки та прянощі (наприклад, аніс). Їх подавали разом з вином наприкінці трапези або жбурляли жменьками в натовп під час карнавалів (ця розвага, самі розумієте, лише для аристократії). Саме тому різнокольорові папірці, що прийшли на зміну солодощам як атрибут святкових парадів, отримали також назву confetti. Однак і сьогодні в Італії ще можна скуштувати традиційне конфеті — так називають зацукрований мигдаль.
Якщо говорити про сезонні солодощі, то варто згадати різдвяні смаколики — маловідомі кунью (куньйоль) і славетний штолен. Кунью — це булка, яку випікали у формі сповитого Дитятка Ісуса на території сучасної Бельгії та Північної Франції (колишні Південні Нідерланди). Її дарували дітям у різдвяний період або інколи напередодні Різдвяного посту — на день святого Мартина (відзначається 11 листопада).
Багатшим аналогом куньойоля був штолен. За формою він теж мав нагадувати сповитого Христа й випікався в час Різдвяного посту. Але ж, заперечите ви, як можна пекти пиріг, багатий на вершкове масло та яйця, коли триває піст? Насправді ніяк (та якщо дуже хочеться, то можна). Штолен на початку своєї гастрономічної кар’єри був не надто смачною булкою, спеченою з вівсяного борошна, води та рапсової олії. Уперше згадують про нього в 1329 році в містечку Наумбург на Заале поблизу Лейпцига. Вочевидь результат був таким катастрофічним, що знадобилося втручання самого Папи Римського. У 1491 році герцог Саксонський отримав від Інокентія VIII так званий «масляний лист»: ним Папа дозволяв виключне використання вершкового масла в Різдвяний піст кухарям герцогського двору. В обмін на це жертвували певні суми грошей на перебудову храму святого Петра в Римі. Так відбулося друге народження штолена в Саксонії. Як ви здогадалися, саме завдяки цьому дрезденський штолен став головним. Отже, з кінця XV століття, покращений маслом, дріжджами та яйцями, насичений сухофруктами й марципаном, штолен став улюбленим смаколиком різдвяних свят.
Photo credits: надані видавництвом «Віхола»
Читайте також:
Компанія МХП запустила кулінарний чат-бот на базі штучного інтелекту
Шостий випуск другого сезону подкасту «Реве та стогне ресторатор». У гостях — Юрій Кошик
У Києві визначили перших суперфіналістів спільного проєкту ЮНІСЕФ та Євгена Клопотенка «Граїмо»
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi