Гастро-замітка: тост з авокадо

Головна › ЇЖА › Гастро-замітка: тост з авокадо

Elizabeth Kriganovski

Автор

Друзі, привіт! У нас нова рубрика від Єлизавети Крижановської присвячена різним стравам світу та їх історії. Все, як завжди — чітко, зрозуміло і з купою цікавих фактів. А в кінці вас чекає рецепт страви, яку Єлизавета Крижановська особисто готувала, тому розкаже про всі нюанси.

Для того, щоб почати якийсь текст, зазвичай знаходиш думку/посил/ідею, яка б чіпляла. Щоб той, хто натрапить на цей текст, одразу зацікавився. З цією стравою у мене виникло кілька думок (вибачте, що банальних, але досі незрозумілих багатьом “рестораторам”):

Чи може корисна їжа бути смачною? Не тільки може, але й мусить, інакше яка від неї користь?
Перед тим як почати продавати людям їжу (особливо, коли у тебе обмаль коштів і взагалі — майже безвихідне становище), вивчи всі нюанси: де, кому і коли ти збираєшся це робити, щоб зрозуміти, чи це взагалі потрібно.
Якщо це щось нове, створи на нього попит, користуючись умовами, які в тебе є.

Саме в такому становищі опинились одразу двоє людей, котрим світ зобов’язаний шаленою популярністю однієї з найпростіших страв.

ТОСТ З АВОКАДО

Перший — один із горе-рестораторів, котрих я згадала: власник сіднейського кафе, котрий під тиском сусідів змушений був обмежити години роботи свого закладу з 7.30 до 16.00.

Другий — Біл Грейнджер, 22-річний колишній студент коледжу мистецтв (чи то вигнали, чи сам кинув), котрому конче не вистачало коштів навіть на те, щоб заплатити за оренду кімнати. Йому спало на думку відкрити маленьке кафе лише зі сніданками, щоб мати змогу і платити оренду (тепер ще й за кафе), і мати вільний час на інші справи. Сталась ця подія у 1993 році.

Грейнджер найняв мінімальний штат на крихітну кухню і запустив в меню прості страви, котрі практично неможливо було зіпсувати. Але з огляду на те, що Сідней — курортне місто, де багато людей прикладають зусилля, щоб виглядати гарно у купальних костюмах та легкому одязі, Біл виклав “тупо” четвертинки авокадо на тост з цільнозернового хліба і приправив соком лайма, оливковою олією, сушеними пластівцями перцю чилі та кінзою. Страва (як і “ресторан”) швидко сягли такої шаленої популярності, що Грейнджеру довелось відкривати більше закладів у Сіднеї, Мельбурні, Лондоні, Токіо, Сеулі та на Гавайях.

Протягом наступних десятиріч молоді австралійці почали все частіше виїжджати працювати за кордон і розповсюдили по всьому світу свої улюблені страви, в першу чергу — тост із авокадо. За лічені роки проста і водночас “інстаграмна”, як її не приготуй, страва набула різних варіацій (лише перегляньте меню українських кафе та ресторанів) та стала символом здорового способу життя.

РЕЦЕПТ

Чесно кажучи, мене він повністю влаштовує. Багато років я була противником додавання до авокадо (правда, в гуакамоле) оливкової олії, бо він по собі — жирний. Але в цьому випадку повністю згодна, бо якщо в гуакамоле смаку додають цибуля і смачні томати, то тут — і для смаку, і для користі — оливкова олія дуже в тему. Щоб я додала до класичного тосту — дрібку смачної “гастрономічної” солі та свіжо підсушеного меленого чорного перцю. Можливо — краплю сиропу агави або цікавого меду, але це вже моя поверненість на балансі смаку.

Ви ж можете додавати що завгодно під настрій і можливості: яйця у будь-якому вигляді, томати, зелень, фрукти/ягоди, сири (від пармезану до фети), хамон чи прошуто, додають навіть квасолю — чому б і ні.

*Авокадо з хлібом їли ще не те що в доколумбовій Америці — 9000 років тому, коли жителі центральної Мексики тільки почали вживати авокадо та хліб. Згадки про це містять різні історичні документи. В США страва стала досить широко вживаною з кінця ХІХ сторіччя. В Австралії (Брісбені) тост задокументований у 1929 році. Але якби не Біл Грейнджер, ми б навряд чи зацікавились цими фактами.

**Не дивлячись на корисність авокадо, слід пам’ятати, що його вирощування в сучасному світі надає великих збитків навколишньому середовищу. Дуже рекомендую подивитись Avocado Wars: