пошук
Партнери
Автор
Впродовж семи тижнів перед Великоднем триває Великий піст — час для духовного оновлення, переоцінки думок, дій та звичок. Ті, хто постують виключають зі свого раціону скоромну їжу — мʼясо, яйця, молочні продукти, у більш строгому варіанті, ще й рибу та олію. Окрім загальної харчової аскези, кожен тиждень Великоднього посту має свої особливості та ритуали, повʼязані з їжею.
Разом із Zagoriy Foundation та путівником українськими звичаями “Витоки” — ділимось частиною матеріалу з весняного випуску. А саме, стравами та обрядами, які були поширені в Україні у Великий піст.
У перший тиждень посту пекли жиляники або дужики — довгасті коржики на воді з житнього або гречаного борошна, щоб бути «жилавим і сильним». Їли з олією, хріном і редькою. Жартували, що в церкві протягом тижня дзвонять «по хрін та по редьку», оскільки цих овочів їли багато, щоб протягом року не хворіти й бути здоровими.
Перший день посту відомий як Полоскозуб. Дорослі ходили в гості один до одного і влаштовували полоскання горілкою, аби «вимити» усі залишки скоромної їжі.
На другий тиждень вже додавали в раціон грибні страви. Їли попередньо заготовлену тарань та засолену рибу.
На третій тиждень постили строгіше, бо готувалися до сповіді і причастя. Дівчата з особливою охотою постили, оскільки вірили, що це допоможе знайти хорошого чоловіка.
Четверий тиждень ще називають Середохресним. І зараз збережений звичай випікати хрестики з тіста та їсти їх натще, щоб протягом року не хворіти. До одного хрестика кладуть дрібну монетку «на щастя» тому, кому дістанеться.
Пʼятий тиждень — Похвальний. У понеділок, середу та пʼятницю їли сирі овочі, сушені фрукти, хліб та воду.
На Вербному тижні дозволялося знову їсти рибу.
Останній, сьомий тиждень Великого посту — Страсний. Випікали Паски та готували крашанки і писанки. На Гуцульщині зберігся й досі обряд кукуцування. Діти ходять поодинці або невеликими групами до родичів та сусідів, примовляючи під вікнами:
«Грійте діда! Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички!». Кличуть доти, доки з хати не обізветься голос і не промовить: “Гріємо, гріємо, даємо!” І дають дітям кукуци — обрядову випічку, інколи писанки, а в сучасному варіанті, ще й шоколадки, батончики та вафельки. Кукуцарі, як і колядники, є медіаторами між світом живих і померлих, а обряд виконують, аби вшанувати душі предків.
Після семи тижнів строгого посту настає найважливіше християнське свято, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом — світлий Великдень.
Весняний цикл свят — був важливим для наших предків. Вони прагнули закласти добрий початок весни, адже це віщувало хороший врожай потім.
У весняному випуску «Витоків» будуть розповідати про свята та обрядодії, Великодні практики та перехід у літо.
Стаття підготовлена на основі матеріалів Олени Чебанюк, кандидатка філологічних наук, дослідниця фольклору, авторка проєкту «Локальна історія» спеціально для путівника українськими звичаями «Витоки. Весняний цикл»
Ілюстрації: Маргарита Якименко, Дарія Павлюк
Текст та фото надані партнером.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст партнерського матеріалу.
Думка редакції може відрізнятися від думки партнера.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi