пошук
Артем Кузьменчук
Автор
Виноградники Валерія Петрова розташовані поблизу римських Траянових валів в Одеській області. Тут у відкритому усім вітрам степу, в оточенні українських, молдавських, старообрядських та гагаузьких сіл сім’я Петрових опікується власним органічним виноградником та винницею V.Petrov. Перші лози висадили ще за часів антиалкогольної кампанії у 1980-х, а органічний метод був вимушеною мірою. «У нас просто не було грошей на хімічні добрива», — пояснює Валерій.
Бессарабський винороб називає себе «винотерапевтом», жартує, що $1 000 000 йому б не вистачило, бо має мрій на десять мільйонів і якби була можливість, то сприяв би появі в Україні 50 000 нових крафтових виноробень. Інші думки й мрії Валерія Петрова у рубриці «Правила українських виноробів».
Валерій Петров
Вік: 66 років
Освіта: вища (Одеська державна академія будівництва та архітектури, Одеський державний аграрний університет, Національна академія державного управління при президентові України)
Основний бізнес: органічне виноградарство і виноробство
Площа власного виноградника: 50 га
Я не можу жити без мрій та руху. «Рух — це життя, правда, результат — це смерть».
Найважче мені миритись зі зрадою соратників та друзів. Вороги та недруги — їх бачиш і знаєш, а ось коли ніж у спину…
Моя «суперсила» — це сім’я.
Якби мав шанс почати все спочатку, то я б, напевно, робив би все те саме, але з врахуванням помилок та набитих ґуль.
Головна цінність у житті — це саме життя.
Справжній винороб ніколи не робить виноробство інструментом для наживи.
Мій душевний стан зараз схожий на… «Вперед — життя тільки починається».
Я займаюсь вином тому що, скільки себе пам’ятаю з дитинства у сім’ї був культ виноробства.
Культура вина — це додаткове розкриття релаксового потенціалу індивідуума.
Моє найбільше відкриття у вині сьогодні — це розуміння й усвідомлення вина певного року.
Найбільша проблема українського виноробства у фальсифікаті.
Найбільше мені подобається поєднання вина з твердими сирами, бараниною «каурма», а також вибухові смаки з дунайським оселедцем всеною і кефаллю восени.
Щастя для мене — це коли вся сім’я розуміє і рухається в одному напрямку.
Мій ідеальний день — це виконання чи завершення якогось робочого етапу, який повністю залежить від тебе. Намітив — зробив.
Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б каберне совіньйон. Як «винотерапевт» вважаю, що підшлункова залоза сама обирає своє вино. Моя обрала каберне совіньйон.
Головне у вині — натуральність. Французи підсадили світ на аромати дуба, італійці на напої типу «фраголіно».
Якби мені дали $1 000 000, то мені б його не вистачило — у мене мрій на $10 000 000.
Найдивніший комплімент, який давали моїм винам — що воно «питке».
Найбільш недооцінене вино — це наша «Перлина» (суміш 12 сортів винограду — PostEat). Хоча у Дюссельдорфі на конкурсі PAR Wine Award International 2019 воно отримало золото у категорії «Органічне вино».
Найдивнішим вином у моєму житті був трамінер у провінції Альберта у Канаді.
Для винороба успіх — це позитивна оцінка поціновувачів, як задоволення від підсумку важкезної роботи.
Мій герой в історії світового виноробства — колишній віцепрезидент Міжнародної організації виноградарства і виноробства (OVI) Микола Павленко.
Мій герой у реальному житті — це Роберт Гулієв старший.
Якби моє життя було фільмом, воно б називалось «По лезу бритви» або «Оптимізм на грані шизофренії». Коли вирубали виноградники, а ми садили, то багато хто нас так характеризував.
Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б сприяв створенню 50 000 крафтових сімейних виноробень.
Фото: Валерій Петров
Читайте також:
Правила українських виноробів: Оксана Буячок
Правила українських виноробів: Георгій Молчанов
Правила українських виноробів: Микола Касьяненко
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi