пошук
Наталія Парапан
Автор
Сир в Україні перестає бути лише продуктом і перетворюється на культурне явище. Це видно у стрімкому зростанні кількості локальних сироварень та в тому, як формується професія чизмонгера. Саме цей фахівець стоїть між виробником і споживачем: він розповідає покупцю про смак, походження та, головне, про сенс кожного шматка сиру.
Редакція PostEat поговорила з Оксаною Черновою, співзасновницею ProCheese Awards, суддею міжнародних сирних конкурсів, засновницею та тренеркою ProCheese Академії та Богданом Шевлюгою, чизмонгером мережі магазинів Good Wine, який зайняв перше місце у фіналі конкурсу чизмонгерів.
Спілкувались про конкурс і професійну майстерність, а також про цікаві процеси в цій професії: про виховання смаку, створення сервісу та зміну очікувань споживача. Бо сьогодні покупець, здається, готовий до більшого, ніж просто шматок сиру на вагу: він прагне історії, знань і досвіду.
Фестиваль ProCheese Awards 2025 у цьому сенсі не стільки про медалі чи рейтинги, скільки про спільноту. Він об’єднує сироварів, чизмонгерів, експертів і споживачів, щоб показати сир як стиль життя, мистецтво та сферу, у якій формується українська гастрономічна ідентичність.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Наталія Парапан: ProCheese Awards 2025 показав, що сир в Україні виходить за межі продукту. Це культурне явище, частина стилю життя. Але якщо подивитися з боку споживача, чому важливо, аби між сироваром і покупцем стояв чизмонгер?
Оксана Чернова: Це ключова професія в сирному ланцюжку. Сировар створює продукт, а чизмонгер пояснює його смак, походження та найкращі поєднання. Споживач часто розгублюється перед полицею з сотнею сирів. Завдання чизмонгера не просто продати, а «провести» споживача в сирну культуру.
Наталія Парапан: Тобто йдеться про виховання смаку не лише через виробництво, а й через сервіс. І виходить, що й сам покупець має брати активну роль?
Оксана Чернова: Абсолютно. Якщо людина ставить питання, цікавиться деталями виробництва, поєднаннями чи походженням сиру, вона сигналізує ритейлу: «Я хочу більше, ніж просто шматок сиру». Тоді ритейл починає розуміти, що є попит на професійних чизмонгерів. І це створює нову якість споживання.
Наталія Парапан: І власне фестиваль на кшталт ProCheese Awards це підтверджує. Він не лише про конкурс сирів чи чизмонгерів, а про те, щоб зібрати разом виробників, експертів і споживачів, продемонструвати цінність і різноманіття сирної майстерності.
Оксана Чернова: Так, і це стратегічна мета, виховати культуру споживання. Коли українці починають ставитися до сиру так само прискіпливо, як до вина чи кави, це змінює ринок. З’являється новий рівень відповідальності у виробників, нові можливості для чизмонгерів і, зрештою, більше впевненості у світі для українського продукту.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Оксана Чернова: Також хочу відзначити сироварні, які брали участь у Національному конкурсі сиру в рамках ProCheese Awards 2025. Ці люди творять нову культуру українського сиру: з характером, різноманіттям і смаком, що відображає наші регіони та традиції. Вони показують, що сир в Україні стає частиною стилю життя й гастрономічної ідентичності.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Богдан Шевлюга, чизмонгер мережі магазинів GoodWine, посів перше місце і, відповідно, «Золото» у фіналі конкурсу чизмонгерів. Друге й третє місце зайняли: Наталія Пальчак, Станіславська сироварня та Сергій Цимбал, магазин Bad Boy.
Ця трійка символізує «портрет професії»: чутливість дегустатора, креативність художника та системність кулінара. Для національної сцени це означає, що чизмонгер більше не сприйматиметься як просто продавець. Це «провідник» сирної культури, який створює цінність там, де раніше бачили лише продукт.
Ми розпитали Богдана про його досвід та емоції від участі в конкурсі чизмонгерів.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
«Сир — це більше, ніж продукт, це історія, яку можна скуштувати», — переконаний чизмонгер Богдан Шевлюга.
Він один із тих, хто перетворює процес вибору сиру на справжню подорож, від знайомства з регіонами та традиціями до відкриття нових смаків і текстур. Для нього сир поєднує культуру, ремесло й емоції. Усе це народжується в діалозі між виробником і людиною, яка вперше тримає в руках шматочок камамбера, блакитного рокфору чи витриманого твердого сиру з української ферми.
У нашій розмові Богдан поділився тим, як він бачить професію чизмонгера в Україні, чому сир потребує правильного контексту, з якими стереотипами стикається щодня та як змінюється культура споживання у нас, в Україні.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Наталія Парапан: Ви сьогодні представляєте професію чизмонгера і вже маєте перемогу. Наскільки цей крок важливий для вас особисто і що він означає для розвитку індустрії?
Богдан Шевлюга: Цей конкурс став для мене дійсно важливим. По-перше, це емоції, відчуття, що твою роботу оцінено на міжнародному рівні. По-друге, це підтвердження: наша професія потрібна. Чизмонгер важливий місток між виробником і споживачем. Ми не просто продаємо сир, ми відкриваємо людині смак, пояснюємо його історію та особливості.
Саме завдяки таким подіям, як цей конкурс, відбувається популяризація сирної культури. В Україні культура споживання сиру ще формується. Вона не є низькою, але й не настільки розвинена, як у Франції чи Італії. Тому такі конкурси — це поштовх. Вони змушують людей дивитися ширше.
Для багатьох сир лише бутерброд до чаю. Але коли людина бачить нестандартну подачу чи цікаве поєднання, одразу хочеться скуштувати щось нове та дізнаватися більше про продукт. Це викликає цікавість споживача і, що важливо, стимулює виробників працювати якісніше.
Наталія Парапан: Я дивилася на вас і бачила, що ви підійшли до конкурсу професійно і продумано, зокрема до фінального раунду. Ви використали українську автентику: камінні елементи, колоски. Це виглядало дуже органічно. Що для вас було найскладнішим технічним моментом під час підготовки?
Богдан Шевлюга: Найскладнішим етапом була саме концепція. Нам завчасно повідомили тему, але ми не знали, які конкретно сири отримаємо. Це викликало певну невизначеність: як підготуватися, як вибудувати ідею, якщо ти не знаєш продукту?
Я вирішив, що головне створити історію. І моя історія була про подорожі. Ми зараз обмежені у можливостях відвідувати інші країни, але завдяки сиру можемо подорожувати через смак.
Тому моя концепція — це гастрономічна подорож різними країнами, не виходячи із залу. І коли вже переді мною поставили конкретні сири, я зміг зібрати все в єдину картину. Це було нелегко, але саме концепція допомогла скласти все докупи. Ти працюєш не хаотично, а цілісно. І саме це допомогло мені пройти конкурс.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Наталія Парапан: А що для вас особисто означає сир?
Богдан Шевлюга: Для мене сир — це емоція, культура, навіть філософія. Це історія про землю, на якій паслися тварини, про молоко, яке вони дали, про працю сировара, який вклав у цей продукт частинку себе. Кожен сир має власний характер, власний голос. Моє завдання як чизмонгера передати цей голос людині, донести, чому цей сир саме такий, чому його варто скуштувати й полюбити.
Наталія Парапан: Ви працюєте у ритейлі. Чому для вас важливо бути справжнім професіоналом у цій сфері?
Богдан Шевлюга: Робота в магазині — це не просто продаж. Це щоденна освіта споживача. Коли людина приходить і питає: «Чим цей сир відрізняється від іншого?» або «З чим його краще поєднати?» — це вже момент навчання. Якщо я пояснюю, показую, пропоную дегустацію, то покупець починає сприймати сир інакше. Це формує культуру.
Чим професійнішими ми будемо у ритейлі, тим швидше розвиватиметься ринок. Бо ми, чизмонгери, показуємо, що сир не лише товар масового споживання, а щось цінне й особливе.
Наталія Парапан: Яке у вас побажання до українських виробників?
Богдан Шевлюга: Моє головне побажання — створювати власний унікальний продукт, а не копіювати французькі чи італійські сири. Адже Україна має свої особливі умови: клімат, землю, трави, породи худоби. Молоко тут має зовсім інший смак, а отже, і сир теж буде інший. Це потрібно зробити своєю «фішкою», власною автентикою.
І дуже важливо дати продукту власне ім’я, щоб воно звучало й асоціювалося з Україною. Тоді це стане брендом, який зацікавить не лише внутрішнього споживача, а й увесь світ. І вони скажуть: «Вау, в Україні є свій сир, не схожий на інші». Оце і є шлях до створення українського сирного бренду.
Наталія Парапан: А які ваші п’ять улюблених українських сирів чи виробників? Що особисто ви порадите друзям?
Богдан Шевлюга: Насправді я не можу вибрати лише один сир. Для мене це завжди залежить від настрою. Сир повинен залишати емоційний слід.
Але можу відзначити кількох виробників.
- Екоферма Плай, вони працюють на межі Львівської та Закарпатської областей і створюють як молоді розсільні, так і тверді витримані сири. Їх продукція має дуже виразний характер.
- TasBio, це м’які сири з буйволиного молока. Дуже ніжні, з унікальною текстурою.
- Доообра Ферма, це вже знані майстри. Вони знайшли свій почерк і стиль, працюють у ньому, не намагаючись когось копіювати. І це дуже цінно.
Усі вони приклад того, як можна рухатися шляхом власної індивідуальності.
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Наталія Парапан: Дякую вам за цю розмову. Це було дуже цікаво і відчувалося, наскільки серйозно ви підійшли до участі.
Богдан Шевлюга: І я дякую. Для мене головне, щоб після таких подій люди дивилися на український сир інакше, цінували його і пишалися ним.
Фото: ProCheese
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi