Camembert: англійський острівець у Києві

пошук

Анна Литвиненко та її «Camembert» - англійський острівець у Києві
14-10-2016 0 2543

Оля Сосюра

Автор


Хто сказав, що лікар не може писати картини? Або що механік не може складати вірші? У наш час можливо все! Прикладом цього ствердження є Анна Литвиненко – господиня концептуального англійського кафе «Camembert» та математик за освітою. Це кафе –маленький острівець Лондону, Парижу та Амстердаму в одному обличчі, імідж якого ретельно підтримується командою закладу та особисто Анною. Ця дівчина є зразком господарів нового покоління, які при необхідності можуть самостійно прийняти замовлення та навіть приготувати його. Ми розпитали нашу гостю про цікаві події у кафе, внутрішній аристократизм закладу та плани на майбутнє – читайте про все це в нашому інтерв’ю.

Ваше кафе — такий собі острівець аристократизму в Києві. Чи важко підтримувати атмосферу класичного ресторану? Як прийшла в голову ідея назви?

Атмосфера – це тонке поняття, якщо намагатися створити її штучно – нічого не вийде. А якщо повністю віддатися власним почуттям і робити все так, як тільки тобі здається правильним, — все станеться так, як потрібно. Щодо аристократизму – якщо б не було внутрішнього аристократизму наших гостей, не було б такого духу і в нас. Так само і наш невимушений акцент на англійському стилі. Все це – заслуга наших гостей, ми лише творимо від серця і намагаємось не стримувати фантазії.

Назву ми придумували довго, серед лідерів були такі назви, як «Кіші Коші», як відголосок математичної освіти в мене та декількох інших членів нашої команди. Був варіант «Кумтеляпасе» та «Лимонний трамвай», остання з’явилася через те, що Дмитрівською ходять трамвайчики. Але усім без виключення сподобалася назва «Камамбер» через те, що ми – фанати сиру. А ще з назвою асоціювався Бенедикт Кембербетч, який дуже вплинув на наш імідж, став таким собі «внутрішнім сенсом» у кафе.

Які страви з Вашого меню користуються особливою популярністю? Чи є у вас фірмові страви?

Звісно! Одним з таких є запечений Камамбер з ягідним соусом та гріночками. Також зараз в нашому меню з’явилися фірмові літературні капкейки – рецепти, натхненні певними творами. Наприклад, є капкейк “Гаррі Поттер” з шоколадною основою, кремом з маскарпоне, карамелізованим гарбузом та карамельним соусом та кекс “Над прірвою в житі” з цільнозерновою основою та з яблучною начинкою, медом та карамеллю. Також є pubgrub (пабна їжа) – такі страви, як bangersandmash (ковбаски-гриль за картопляним пюре та зеленим горошком) та інші

На форумах кажуть, що Ваш ресторан — це одночасно і Париж, і Лондон, і навіть Амстердам в одному обличчі. А до якого іміджу Ви схиляєтеся найбільше? Як підтримуєте імідж ресторану?

Розвиток нашого кафе відображає наш розвиток як рестораторів. Спочатку ми рухалися в напрямку, який вважали найправильнішим, — намагалися бути більш французькими, але самі про Францію толком нічого не знали. А потім був такий момент, коли ми зрозуміли, що це просто не наше, і що Англія з її звичаями та культурою нам ближча (адже я взагалі викладач англійської мови в Британські Раді в Києві, і живу цим щодня). Тому зараз наше кафе – це відображення мене в усьому: від страв, які мені смакують і, сподіваюся, смакуватимуть гостям, до івентів, які проходять у нас.

DSC_0305

Разом зі справжньою їжею у вашому ресторані можна отримати також і духовну — у вас проходять вечори живої музики, на столиках розкладені книги, а на стінах висять картини талановитих художників. За яким критерієм відбираються пропозиції про заходи? Чого варто очікувати надалі?

Заходи – важлива частина нашого закладу. Далі буде ще більше – від вже згаданих вечорів живої музики (гратимуть наші друзі Кавананіч), до засідань книжкового клубу, також будуть проводитись «openmicnights» — вечори, на яких будь-хто зможе зіграти чи заспівати на публіку та нова фішка під назвою «after-workteas», — такий собі післяробочий чай з розмовним клубом.

Ви дотримуєтеся традиційної англійської кухні або доповнюєте її експериментами та цікавими поєднаннями? Звідки Ви берете свої рецепти?

У першу чергу ми керуємося смаком та якоюсь цікавинкою страв, — або щоб там була екзотика, або ж щоб воно стало близьким для українців. Рецепти обираю я, — згадую, що куштувала в подорожах Британією, що сподобалося зі страв Джеймі Олівера чи Гордона Ремзі або навіть Босоногої Графині 🙂 . Але все ж якісь обмеження є, — наприклад, така традиційна шотландська вулична закуска, як батончик Марс, засмажений у фритюрі. Звучить огидно, смакує неймовірно, але, напевно, не кожен буде готовий скуштувати.

Нещодавно в вашому кафе пройшов тематичний захід під назвою «Англійський бранч». Розкажіть про нього докладніше. Чи отримав він визнання та популярність у відвідувачів? Чи будете ви проводити його регулярно, і як народилася ідея подібного заходу?

Так, ідея заходу була в тому, що з бранчем (комбо сніданку та ланчу) отримуєш порцію англійської у вигляді розмовного клубу. Захід був досить популярним, але проводився в суботу зранку, коли далеко не кожен готовий заради смачної їжі та практики англійської мови вибиратися з ліжечка. Тому зараз ми дали цій ідеї друге життя і перетворили її на «after-work tea». В післяробочий час гості зможуть 45 хвилин поговорити англійською, при цьому ми їх пригощатимемо традиційними міні-сендвічами та кексами і, звісно ж, чаєм! І вже о сьомій годині вечора вони будуть вільні – ніби й англійську попрактикував, і надовго не засидівся.

Завсідник кафе «Камамбер» — який він? Опишіть головні три особливості, які мають бути у Вашого постійного клієнта.

О, ну постійний клієнт — це людина, яка безумовно любить смачну їжу та чудову каву (адже нашу каву дуже хвалять гості), багато подорожує, постійно розвивається та любить спілкуватися з різними людьми.

Фото: Оля Сосюра

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi