Frank Wines: про натуральні вина в Україні - PostEat

пошук

Frank Wines: про натуральні вина в Україні
19-09-2018 0 2744


«Не вбивайте виноград, щоб відчути себе Богом»

Навіщо пити натуральні вина, ми уже з’ясовували (перший матераіл ви знайдете тут). Логічно, що наступне питання, яке виникає: де ж їх узяти? Вирушаю у історичну частину Києва, до Золотих Воріт, де по-особливому відчувається дух міста і одночасно дух цілого світу – від усіх тих посольств, що розташовані на Ярославому Валу. Проходжу повз Караїмську кенасу і завертаю на Івана Франка, а там старий будиночок з великими вікнами, на першому поверсі простора зала, прикрашена безліччю пляшок, що розповідають про подорожі й досвід краще, ніж магнітики. Посередині – величезний стіл, за яким мене уже чекає з келихом засновник Frank Wines Роман Захаров. Донедавна в Україні не було імпортерів, які спеціалізувалися б виключно на натуральних винах, а тепер усе інакше – і є привід поговорити.

Тож хто питиме натуральні вина в Україні?

— Будь-хто: від домогосподарок до бізнесменів!  Люди купують, бо їм подобається. Хтось купує, тому що цікаво. Хтось починає, тому що цікаво, а потім продовжує, тому що подобається. Зрозуміло, що є мікроскопічний прошарок тих, хто п’є, тому що модно. Але я у таке не надто вірю, бо, якби не подобалось, то навряд чи люди змогли б довго давитися. Є й ті, кому не сподобалося. А також є люди, які cпробували рік тому і зафукали, а потім протягом року пробували ще і ще, створили собі систему координат і закохались, і що головне – свідомо. Багато людей плутають «не подобається» з «незвичайно».

А як люди тебе знаходять?

— Часто-густо – через «сарафанне радіо». Частина, звісно, приходить, тому що такі вина зараз на слуху, і їм хочеться дізнатися, спробувати. Насправді, аудиторія досить широка, немає такого, що приходять лише неофіти або ж дикі фанати.  Серед моїх клієнтів є і дуже-дуже снобістськи налаштовані, які звикли лише до топових вин, але і вони знаходять речі, від яких кайфують. Tenuta Grillo, наприклад.

Чи приходять люди, які раніше пробували натуральні вина деінде і хочуть ще?

— Таких небагато. Більшість людей стикалися з такими винами випадково, не усвідомлюючи цього. А потім приходять: «О,  я ж пробував таке!» Важливо шукати натуральні вина усвідомлено, а якщо ні, то легко бути обманутим. Наприклад, можна піти у супермаркет десь у Лондоні і купити гидоту з лінійки, випущеної конгломератом, бо там буде написано «натуральне вино».

Як ти ставишся до терміну натуральне вино? Можливо, його так активно використовують, тому що він зрозумілий і простий?

— Я вважаю, що він простий, але не зрозумілий. Як завжди є дві сторони медалі. З одного боку, добре, що публіка дізнається про те, що існують інші вина, а не тільки стандартизовані, індустріальні. Можливо, хтось, почувши новий термін, почне задавати питання і шукати відповіді, щоб зрозуміти, у чому різниця. З іншого боку, є дуже негативний момент у цьому всьому, оскільки жорстких рамок чи критеріїв – на жаль чи на щастя – немає, і варіативність може бути досить суттєвою, тож цими термінами легко маніпулювати і вводити в оману. Найбільш коректним терміном, на мою думку, є вино «невтручальницьке» (non-intervention wine) або з мінімальним втручанням (low-intervention wine). У мене є достатньо чіткі, сформовані переконання, чим для мене є стиль невтручання. А усе те, що можна сховати за етикеткою натурального, органічного чи біодинамічного не завжди відповідає моїм критеріям.

— Чи не міг би ти окреслити ці критерії?

— Не буду заглиблюватися в усi з них, але, якщо коротко, то так. По-перше, це дотримання принципів невтручання на грядці – відмова від усіх системних штук. Щире внутрішнє прагнення підтримувати баланс у екосистемі, у якій вирощують виноград. Тобто не ламати природу через колін, а знайти спосіб співіснувати з нею. Такий підхід займає багато часу, є трудомістким, але існують люди, котрі розуміють його важливість і прагнуть цього. І, завдяки цьому прагненню, вони регулюють  себе набагато жорсткіше, ніж сертифікуючі організації, які, до того ж, можуть мати найрізноманітнішу мотивацію, зокрема політичну.

По-друге, для мене має значення відмова від селекційних дріжджів, адже дріжджі роблять дуже помітний вплив на те, що відбувається у вині. Також важливо, щоб не використовували або використовували аргументовано – для чого? – новий дуб, бо, з моєї точки зору, це теж суттєве втручання у вино.

Взагалі, це ще й ідеологія. Вважаю, що вбивати виноград, щоб витворити задумане, – то блюзнірство. Тут є також і психологічний момент: людина грає роль Бога: «Зараз Я зроблю вино!» Виноградарство невтручання, та й фермерство взагалі, передбачає, що людина виконує роль підмайстра, помічника, але у жодному разі не Творця.

Чіткі правила щодо натуральних вин і не будуть встановлені, але завжди будуть люди, які ставитимуться до себе набагато суворіше, ніж від них вимагає суспільство.

— Коли говорять про натуральні вина, зазвичай виникає питання дефектів.  Що для тебе є дефект?

— Так, правильне формулювання питання не «Що таке дефекти?», а «Що для тебе дефекти?» Якщо людині, яка у житті випила три пляшки, налити у келих оксидоване вино з «мишкою» і ще з бретом – і вона п’є і кайфує, то їй ніяк не можна пояснити, у чому тут проблема.  Потрібно створити контекст: спробувати той же сорт винограду і у такій же стилістиці – ось зразок без одного дефекту, ось без іншого, ось без усіх трьох. Дізнатися, яким це вино може бути у такій стилістиці або ж у іншій. Визначити, що це типовий прояв цього сорту, а можуть бути різноманітні девіації. Тільки після такої практики людина може сказати, що є помилковим і що є правильним. Проте, з іншого боку, до цього питання можна підійти ліберально: до тих пір поки тобі подобається – це не проблема. Адже є конвенціональний продукт і є продукт артизанальний.

Якщо ми говорити про натуральні вина, то мова йде навіть не про те, чи наявні у них дефекти, а про їх інтенсивність, про їх кількість. Наприклад, чутливість до активності бретаноміцетів у людей різна: для когось вино може бути занадто бретовим, а для інших – навпаки у балансі. Для когось проблемою є надто висока кислотність, а для інших – навпаки. Це питання скоріше антропологічне, аніж органолептичне.  Дуже просто відповісти на нього шаблонно: «мишка» – це проблема, надто багато бретів – проблема, надто високий рівень летучки – проблема… Але, врешті-решт, усі ми шукаємо для себе певний баланс, що нам подобається, що не подобається. Водночас, якщо щось надто вибивається, то, як би тобі не подобався певний елемент у гармонії, коли він грає один, стає не так цікаво, це уже соло, а не оркестр. А краса вина якраз і полягає у балансі. Адже бувають такі випадки, коли виникає баланс дивних складових – і він працює! А варто приглушити лише один компонент – і все, немає балансу, а лише проблеми. Тому я вважаю, що кожен сам має визначитися, що для нього припустимо, а що ні.

  Дискурс про натуральні вина як нечисті ти не приймаєш?

— Чисте вино, нечисте вино – відгонить радикалiзмом 🙂 Я віддаю перевагу таким термінам як стерильність, клінічність, математичність. Прихильники конвенціональних вин можуть сказати: «У цих вин чиста органолептика, а у тих – ні». І я б відповів: погоджуюсь, ці вина стерильні, а вина з мінімальним втручанням – творчі, художні. Нам довгий час насаджували таке сприйняття. Не треба стигматизувати натуральні вина. Казати, що натуральні вина – завжди ось такі дивні. Проте, якщо поставити на стіл пляшку Romanée-Conti – навряд чи хто, навіть шанувальники диких натуральних вин, скажуть, що це погано. Але можна не вдаватися до таких екстремальних прикладів. У мене був гість, який відразу заявив: «Я пробував натуральні вина, вони були мутні, і я був до них не готовий». Я налив йому Muni Bianco. Це вино кардинально відрізняється візуально, за щільністю, за насиченістю ароматів, але є більш зрозумілим для неофіта, ніж, наприклад, prosecco col fondo. І тоді людина робить для себе відкриття,  що натуральні вина не завжди дивні, що у них можна знайти не тільки альфу і омегу, а й щось посередині, що у цьому басейні можна плавати вздовж і впоперек. І тоді зникають упередження і розв’язуються руки.

А чи згоден ти, що у сліпій дегустації натуральні вина зазвичай можна вгадати?

— Усе залежить від того, як підібрати лінійку. Я можу поставити Capovolto, Вердіккьйо з Марке, у дегустацію з іншими білими винами – цей варіант не буде вистрибувати з келиха і кричати: «Ми не такі! Ми інші!» Для мене натуральні вина, вина з мінімальним втручанням, в першу чергу, вирізняються іншою вібрацією. І це не пов’язано зі стилем, це пов’язано зі звучанням, з енергією, з тим, як воно вібрує, є там життя чи немає. Коли ти відчуваєш, що п’єш формулу, то навіть якщо тобі кажуть, що то натуральне чи біодинамічне вино, ти відчуваєш, що воно мертве. Це на рівні емоцій, на рівні почуттів, які неможливо пояснити тому, хто їх не переживав. Як можна пояснити, що значить «червоний» тому, хто його ніколи не бачив цей колір?  У цьому як раз і полягає суть вин з мінімальним втручанням. Конвенціональне часто можна розібрати на складники: ось 30% малини, 40% полуниці, трішки горіхів тощо. А тут розкладати немає сенсу, тому що ці вина грають, змінюються, живуть… І ніхто не шукає ці вина, щоб знайти «Кока-колу», стабільність, а навпаки цікаво, що кожна пляшка трішки відрізняється. Але чи то пляшка відрізняється, чи то я відкрив її у інший день, чи може я інший? Незрозуміло, але якщо і вино резонує, і ти резонуєш, то ваша амплітуда буде набагато більшою, ніж коли ти резонуєш, але береш щось мертве, що тебе приглушує, особливо на наступний день. З індустріальними винами, навіть якщо людина лише на трішки перебирає свою норму, на наступний день буде важче.  І це пов’язано з усіма додатками, які потрапляють у таке вино: і сірка, і ензими, і кислоти, і дріжджі…

До речі, про дріжджі. Чим погані селекційні дріжджі?

— Не буду надто заглиблюватися у мікробіологію і органічну хімію, але з селекційними дріжджами ферментація відбувається зовсім інакше. Набагато швидше, набагато агресивніше і при вищих температурах. Саме тому їх і потрібно охолоджувати, контролювати, бо, якщо цього не робити, температура швидко почне зашкалювати – і там буде катастрофа. А з природними дріжджами можна дозволити собі не контролювати температуру, а лише слідкувати за процесом, і лише якщо вона наближається до критичної точки, трохи остудити. Але як правило такого не відбувається, бо ферментація повільна. І в результаті такого повільного руху формуються інші органічні сполуки з дещо іншою структурою, ніж за агресивної ферментації. Так і інші продукти реагують: можна готувати на великому вогні, а можна повільно на маленькому – смаки будуть інші. Вино – це життя, а життя і агресія не завжди можуть добре співіснувати.

Чи ти пєш звичайні конвенціональні вина?

— Звичайно! Я ж не можу діяти за принципом «не читав, але засуджую». Час від часу ми п’ємо, дивимося, перевіряємо наші відчуття.

— Чи було вино, яке відкрило для тебе натуральні вина, або ж усе відбувалося еволюційним шляхом?

— Я належу до людей з високим рівнем здорового скепсису. Я формую свої переконання, чому так, а не інакше. А потім повертаюсь на початок і провокую себе, щоб перевірити, так чи не так. Отакий рух по спіралі. Чим менша система координат – тим більша похибка. Чим більше перепробуєш – від відвертої гидоти до феноменальних речей – тим простіше точково, сингулярно виокремлювати речі, тому що вони неймовірні, справжні, які важко реплікувати. Якщо ми пили мало і лише одні типи вин, то ми залишаємося з більшою кількістю упереджень. Важко пробувати і розуміти, що саме тобі не подобається, чому так відбувається, врешті-решт, усі ми помиляємося і робимо це регулярно. Можна налити два вина, натуральне і ні, і багато, хто не вгадає, але не у цьому смисл.

Залежить і від вина. Якщо це згаданий Вердіккьйо, то так. Але якщо налити Ca’ de Noci і конвенціональне біле, думаю, проблем не виникне. 

— Звичайно. Це питання контексту і питання типу. Але якщо люди, які не готові, не віднаходять внутрішню свободу, щоб сприймати речі а-ля Ca’ de Noci, зможуть пити такі вина як це Вердіккьйо, це теж чудово. Вони зможуть пити правильні смачні речі і водночас не страждати. Навіть всередині руху натуральних вин є вибір – і це добре. Вино до сніданку і вино до вечері 🙂

Так, а майбутнє у натуральних вин є? Або ж мода пройде і усе?

— Це різні питання. Чи будуть натуральні вина і чи буде тренд.

Звичайно, натуральні вина були завжди, навіть коли не було тренду. Чи буде цей ринок зростати?

— Буде зростати, а потім знову падати. Знову зростати і знову падати. Щоб люди перестали пити натуральні вина – таке неможливо уявити.

Натуральні вина робили завжди, але не було тренду.

—  Але тоді й не було такого перекосу як зараз. Чому виник такий тренд? Як відповідь на дисбаланс у соціумі. У 70-ті, 80-ті та 90-ті роки індустріалізація настільки усе задавила, що для артизанального виробництва не залишилося місця. Виник дисбаланс, і люди, уся наша екосистема, почала його регулювати. Відповідно, маятник колихнувся у іншу сторону – екобіошміо аж до непристойності. І коли ця тема досягне апогею – почнеться спад. Але зараз ми говоримо про декорації, про оборки, але ми не говоримо про суть. Суть не змінюється. А якщо ми сприймаємо ці вина тільки за їх маргінальними, фрінджевими зонами, тоді, ймовірно, ми не до кінця заглиблюємося. Знову ж таки на усі ці питання легко відповідати пляшкою Romanée-Conti. Перестануть люди пити це вино? (Тут хоча б почати :)) А цей чувак робив усе це ще до того, як виник тренд. І продовжуватиме робити, бо не тренд є його мотивацією. І «правильні» люди також не роблять це через тренд. Так, звичайно є люди, які саме зараз змогли розпочати свою діяльність, бо відчули підтримку, відчули, що комусь це потрібно, отримали фінансову спроможність. Але якщо в основі ідеологія, філософія, то винороб не відмовиться від принципів. Може виникнути така ситуація, що з біодинамікою складно, тоді винороб може частково дотримуватися: ось ці правила я буду виконувати, але від певних догм Штайнера змушений відмовитися… І відверто про це скаже.

А як ти ставишся до філософської частини біодинаміки? Як до красивих декорацій чи як до чогось більшого?

—  Хтось, дійсно, сприймає їх як декорації. Але багато хто і вірить, хоч і має мужність зізнатися: знаєш, я не розумію, як воно працює, але воно працює. І я їм вірю. Є люди, які дуже заглиблюються і намагаються щось пояснити, але майже ніхто з тих, хто практикує біодинаміку, не скаже: я знаю відповіді на усі питання. Адже така заява означала б, що людина пізнала Всесвіт.

Як прокоментуєш логічне пояснення: винороби, що сповідують принципи біодинаміки, більше працюють, працюють важко, і завдяки цьому досягають гарних результатів, а не, грубо кажучи, завдяки впливу місяця?

— Про місяць – то надто грубо. Як раз місяць сильно впливає на процеси, нехай і непрямо, і це доведено. Щодо іншого у мене немає відповіді. Я припускаю, що це твердження може бути правильним. Добре те, що люди приходять до розуміння, що ми можемо бути маленькою частинкою чогось дуже великого, і не ми впливаємо, а навпаки, лише намагаємося розібратися, як це працює.

Як щодо однаковості? Як конвенціональних вин з міжнародним стилем а-ля Паркер, так і натуральних, наприклад, з великою кількістю летучкою?

— Все залежить від того, хто говорить про однаковість. Відразу виникає питання: а скільки ви пили натуральних вин, скільки конвенціональних? Більшість людей, які тільки починають пити вино, кажуть: усі червоні або білі вина – однакові. І з натуральним так само. Щоб зрозуміти різницю, потрібно створити систему координат. Неможливо адекватно критикувати Годара, допоки ти не вдумливо передивився хоча б декiлька тисяч фільмів і не вивчив досконально контекст.  Те саме люди кажуть про оранжеві вина, а потім збираєш їх на дегустацію усієї лінійки Радікона. Відчуваєте різницю між Ріболлою та Токаєм? Звичайно – вони ж різні! А потім всліпу: де Ріболла? А ось же вона – у ній же є оця штука!

А що скажеш про однаковість конвенціональних вин?

— Усе ж думаю, що варто розрізняти конвенціональні та відверто індустріальні вина. Останні – продукти мас-маркету, які б я називав винними напоями, а не вином. Проте, з іншого боку, саме вони, врешті-решт, можуть привести людей до натуральних вин або, принаймні, до цікавих конвенціональних.

Давай поговоримо про Frank Wines. Чому така назва?

— З назвою усе просто – я дуже ціную щирість; зокрема, щирість у виноробстві. А frank з англійської перекладається як «щирий», «відкритий». Мені хочеться, щоб люди, які п’ють вино, знали, що вони п’ють. Звідки воно, хто його зробив і з чого. Багато індустріальних виробників недоговорюють і споживачі рідко знають, що насправді вони вживають. А закони є такими, що дозволяють багато чого не озвучувати.  Можуть бути вина, що містять 10 одиниць діоксиду сірки, і такі, що містять 100 одиниць, і цьому можна знайти пояснення. Головне – не приховувати.

Коли і як виникла ідея створити Frank Wines?

— Я дуже довго опирався переходу вина із стану любові у стан бізнесу, якщо так можна сказати через брак гіршого слова. Це не бізнес у класичному розумінні слова. Зрозуміло, що прибуток має бути, потрібно якось жити, але максимізація прибутків не є метою цього підприємства. Не менш важливими є освітня мета, а також усвідомлення того, що я займаюся тим, у що вірю. Тому від початку у мене було жодних варіантів, які вина привозити – це усе те, що я роками відкривав для себе і любив, а тепер можу поділитися з іншими. Не ідея як така, а зерно, з’явилося у 2014 році або може трохи раніше, а перша партія приїхала у січні 2018-ого. Цьому передувала довготривала бюрократична фаза.

Чому італійські вина, а не, наприклад, французькі? Це пов’язано з особистим смаком чи з наявними можливостями?

— Так склалося. Список того, що хочеться привезти, настільки великий, що ресурсів, щоб реалізувати усе і відразу, не вистачало. Це ніби кидати монетку – орел чи решка – привезти оце, що я люблю, чи те, що я люблю. Вирішив почати з Італії.

Які з твоїх вин є найпопулярнішими серед українців?

— Ті, що закінчилися 🙂 Насправді, деяких пляшок було усього 60 – і вони закінчилися, а інших – 300 і вони усе ще є, хоча я продав їх більше. Дуже популярними є вина Muni. Для мене ці вина є абсолютно геніальними тим, що комплексні і водночас легкі у сприйнятті, а також не банальні. Ти їх точно запам’ятаєш – тут мало сірої зони. І якщо ці вина твої, вони феноменально резонують. Якщо ні – немає питань. Оскільки вони не надто агресивні, не надто незвичайні, то і неофітам є за що зачепитися. Водночас у ньому достатньо глибини і для досвідчених винолюбів. Плюс вони дуже гастрономічні. А ще вони дуже популярні серед дiвчат, особливо ігристе класичним методом, яке закінчилося дуже швидко. 

А у чоловіків що викликає особливу зацікавленість? 🙂

— Дуже добре реагують на Praesidium, Tenuta Grilla…

Таки справді жінки по білому, а чоловіки по червоному? 🙂

— Статистично, скорiш за все, так. Принаймні, у мене. Хоча, звичайно, усе індивідуально. Деякі люди мають сезонні звички: літом – біле, зимою – червоне. Є жінки, які люблять тільки червоне.

Уяви, що до тебе прийшла людина за першою пляшкою натурального вина. Що б ти порадив?

— Питання не має однозначної відповіді. Я б не пропонував вино людині, поки не поспілкувався б з нею хоча б хвилин п’ятнадцять. Перш за все, я б намагався зрозуміти, наскільки людина відкрита. Якщо приходить людина відкрита, і їй правильно пояснити, що її чекає, а не дати яблуко, коли вона чекає помідор. Тодi більше шансів, що їй сподобається. Наприклад, якщо ти знаєш, що не подобається висока кислотність, то не варто їй пропонувати Sottobosco чи Gheppio.

А яке вино ти б назвав найбільш радикальним, найбільш незвичним, що вражає уяву? Зараз ми говоримо про середнього винолюба.

— Завжди є прості варіанти. Якщо людина ніколи не пробувала сухе ламбруско, то червоні ігристі здаються їй незвичайними. Це Sottobosco. Якщо говоримо про ширшу аудиторію, то, ймовірно, оранжеве вино Baccabianca з сорту Кортезе від Tenuta Grillo, а також Notte di Luna та Il Fric. Або можна взяти знайомий червоний сорт Дольчетто і запропонувати Pratosciutto – така інтерпретація, скоріше за все, справить враження. Або Мерло… Взагалі, рекомендую вина від Tenuta Grillo тим, хто хоче заглибитися і по-новому відкрити сортовість.

А для більш досвідчених винолюбів?

— Більша половина вин скоріше для тих, хто знайомий з сортами винограду, але, ймовірно, пробували їх у неправильній інтерпретації. Коли ці лози, цей виноград фактично ґвалтували. Це і Альяніко, і Дольчетто, і Монтепульчано… Той же Альяніко може бути не тільки темним, потужним і супер-танінним, а й елегантним і витонченим, незважаючи на інтенсивність.

Задам егоїстичне питання :). Які вина радиш тим, хто любить кислотність?

— У першу чергу, Sottobosco, Notte di Luna, загалом вина від Ca’ de Noci.

— А тим, хто не любить?

— Наприклад, Preasidium 2010-го – рік був дуже жарким – щільне, густе, стигле, хоча загальна стилістика все одно впізнавана. А коли п’єш це ж вино 2012-го – то згадуєш Бургундію, бо погода була сприятливою. І це прекрасно, що, не зраджуючи стилю, можна передати різницю між вінтажами. Так і має бути. Тож, якщо люди схильна до модернових вин, то я запропоную Preasidium 2010-го, а потім 2011 чи 2009, і лише у кінці 2012.

Крім стиглого Preasidium 2010-го, що б ще ти порадив тим, хто надає перевагу потужним винам?

— Якщо говорити про дуже інтенсивні вина, то можу порадити Crisopa чи Pratosciutto від Tenuta Grillo. У них і танінів більше, і кислотність вище, і вік уже пристойний – тому виникає додаткове питання, чи подобаються третичні аромати?

А легші вина?

—  Неббіоло від Giacomo Anselma – дуже питке. Вино – структурне, відчувається, що це Неббіоло, але воно достатньо легке і привітне. Елегантне і делікатне, але водночас з добре сформованою структурою – Альяніко Cupersito від Casebianche. Dellemore 2016 від цієї ж винарні з Кампанії – жваве, з гарною кислотністю, добре пасує до їжі. У La Marca Di San Michele є молодий Монтепульчано для тих, хто каже: я не люблю червоне, надаю перевагу білому. Просте, легке, як компот.

А легкі білі?

— Вердіккьйо, Capovolto і Saltatempo, від La Marca Di San Michele. А Notte di Luna – теж легке, але його не хочеться прости пити як легке вино, наскільки воно є складним і цікавим… Ігристі Querciole та Il Fric.

Чи є у тебе улюблені вина?

— Якби я був хорошим маркетологом, то зараз би назвав свій топ, але… є вина, які я п’ю частіше за інші з прозаїчної причини – вони бюджетніші. Це Muni, Il Fric, Sottobosco, Dellemore, Cupersito, Barbera і Langhe від Giacomo Anselma, Capovolto…

Вина для особливого випадку?

— Для веселої вечірки я б узяв магнум ігристого від Ca’ De Noci: Tre Dame, Querciole… Для вечері я б скоріше за усе вибрав би щось Giacomo Anselma або Tenuta Grillo, хоча також і залежить від їжі. А в Praesidium 2012 року я просто закоханий!

На завершення  найбанальніше питання, яке задають усім зіркам: які твої творчі плани? 🙂

—  Плани є, але про них не розкажу. Бо не люблю кричати навсебіч перш, ніж справу зроблено. Лише скажу, що плани включають і Італію, і не тільки. Чекайте восени. Буде ще крутіше!

* * *

Приходьте за натуральними винами за адресою: вул. І. Франка, 4 , Офіс 1. З понеділка по суботу, з 16:00 по 20:00 (i iнколи по недiлях). Краще попередньо зателефонувати:  +380 95 274 0882

Автор: Яна Дашковська

Фото: наданы автором 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст авторського матеріалу. Думка редакції може відрізнятися від думки автора.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi