пошук
Валентина Дуткевич
Автор
Сьогодні 40 день війни. Більш як половина українців залишилися без звичної роботи внаслідок вторгнення Росії в Україну.
Уявити лиш, до війни втратити роботу означало впасти у відчай, апатію, депресію. Робота – це запорука не лише економічної стабільності, але соціально-психологічної – надає впевненості, знижує тривогу і підвищує самооцінку.
Український народ натомість показав на весь світ, що таке згуртованість, відвага, підтримка, боротьба за свободу. Українці об’єдналися незалежно від професії. Годі вже й казати про такі специфічні і важливі для розвитку культури, як професії сомельє, кавістів, винних експертів.
Виноробство та вино – невід’ємна складова української культури, а сомельє і кавісти – провідники у світ винного різноманіття. Українське вино за останнє десятиліття показало стрімкий якісний стрибок. Однак на часі війна, а замість реалізації, рекомендацій вин, дегустацій, майстер-класів, турів українська винна спільнота проявляє неймовірний бойовий дух: сомельє, кавісти, винороби, експерти – кожен по-своєму з різних куточків нашої держави і не лише намагаються працювати і допомогати наближати перемогу України над ворогом.
Сомельє і винний журналіст Валентина Дуткевич поспілкувалася з колегами про те, як війна вплинула на їх діяльність, на життєву позицію. Ми дізналися, як вони влаштували свою діяльність в умовах російського вторгнення, про їх ставлення до заборони продажу алкоголю, адже це чи не основний дохід працівників винної сфери. Заодно пересвідчились, чи вони у безпеці, що планують робити після перемоги і яким вином будуть наповнені келихи з цієї нагоди. Нагадаємо, що на час воєнного стану діє заборона на продаж алкоголю, і лише днями влада на місцевих рівнях пішла на певні послаблення.
Ми підготували цикл публікацій з коментарями спеціалістів індустрії вина. Отже, починаймо!
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Араік Манукян – cпівзасновник та винний експерт компанії Wine Events Agency, офіційний Wine Educator Wines of Portugal в Україні, єдиний в Україні експерт з канарських вин, офіційний CAVA Educator – DO CAVA з першого дня війни безперервно доносить правду колегам, друзям, партнерам по всьому світу про насильницькі дії росії в Україні, а також займається пошуком гуманітарної допомоги для українців. Араік переконаний, що в умовах війни не може бути людей «поза політикою», а громадянський обов’язок кожного – розповідати про злочини окупантів усіма доступними каналами комунікації.
Мене звати Араік, я співзасновник компанії Wine Events Agency, яка, як і видно з назви, займається вином та івентами. Кажу займається, тому що вірю у перемогу, перемогу добра над злом, перемогу світлого над темним, у перемогу України. Поки що основна діяльність нашої компанії на невеликій паузі – для більш важливого та людського…
Трохи про мене, останні 15 років я присвятив вину, його вивченню, подорожам, івентам та тисячам годин навчання та роботи, але зараз не про це!
Актуальність нагадала мені знову про моє дитинство, тоді я вже прожив фашистський напад роzzії на мирну Грузію кілька разів. Там будинок моїх батьків, там жили мої дідусь і бабуся, які свого часу теж пережили геноцид вірменського народу, на початку 20 століття. Дивно, але історія повторюється.
Тоді в глибоких 90-их не було соціальних мереж і методів комунікації як зараз, але ми боролися, кожен як міг, за своє право на життя і свободу вибору, на жаль, тоді, як і зараз, захід показав свою слабкість, і Грузія з однієї з найгарніших країн стала просто в руїною, поховавши тисячі невинних людей. Всі ці смерті, як і сьогодні, приніс «руzzкий мир», включаючи своїх військових, які вбивали жінок і дітей і тих же «руzzких», яких нічого не цікавить і вони «поза політикою».
Через них – роzzію, її суспільство та диктатора (всіх разом, адже диктаторами не народжуються, їх створює суспільство), Грузія не раз потерпала від варварському нападу та геноциду мирних жителів.
Сьогодні, через багато років, я живу в одній з найпрекрасніших країн світу – Україні, з дуже миролюбним і вільним народом, де все повторюється, повторюється в більш жорстоких формах, повторюється з подачі тієї ж країни і того ж суспільства. Так, це знову фашистська роzzія, через 30 років я знову переживаю те саме… Сирени, бомбардування, укриття, зруйновані міста, смерть, трупи невинних людей у містах і на дорогах, зруйновані сім’ї; все ті ж порожні слова від Заходу, що засуджує дії Росії та фінансує водночас; лицемірство – від суспільства, що створило тирана; ненависть і віру у майбутнє, і гордість за український народ, що голими руками бореться з армією зла…
Зараз, як і тоді, всі хто на боці правди, ми всі боремося як можемо за світле майбутнє, за свободу і мирне небо над головою, без роzzійських бомб і ракет, і я впевнений, що так і буде. Тоді в моєму дитинстві були інші методи боротьби з окупантами, зараз трохи все інакше, і кожен з нас має боротися по-своєму і не заважати професіоналам української армії знищувати вбивць, які напали на мирну Україну, не заважати і допомагати, кожен, чим може.
Сьогодні дуже важливо використовувати всі свої канали та навички для блага спільної справи, дуже важливо допомагати людям та сім’ям, яким нікому допомогти. Ми цим і займаємося, вже дуже багато сімей знайшли свою другу європейську сім’ю і навіть роботу, ми не покладаючи рук, разом з нашими партнерами та друзями з Іспанії та Португалії допомагаємо перебратися тим, хто потребує безпечних місць, але це крапля в морі та природна реакція. Другий і не менш для нас важливий фронт – це комунікація. Для мене, як для людини, яка прожила не раз усе це, дуже важливо донести правду до європейського суспільства, не стільки до їх лідерів, а більше до суспільства, яке має великий вплив на політику своїх країн. Використовую різні канали комунікації: друзі, колеги, преса, радіо, телебачення та найголовніша зброя – соціальні мережі, дуже важливо не мовчати та говорити правду, ми всі зобов’язані це робити і нехай комусь із наших «друзів» це не подобається і ми їм заважаємо нашим голосом і створюємо в їх спокійному житті дискомфорт, ми маємо продовжувати боротися і говорити правду про те, що всі винні в геноциді українського народу, нагадуючи всім, як і що можуть вони зробити, щоб зупинити фашистську роzzію…
Мене часто питають, а як далі? Моя відповідь – поки не знаю, поки я роблю те, що маю робити, щоб моя совість була чиста і спокійна, а завтра буде завтра, впевнений, ми переможемо – свобода в нас і її ніхто не зможе забрати.
Так, плани були великі і вони реалізовувалися, було багато проектів на 2022 рік, маленьких і великих, гарних, радісних, винних і не тільки, ми готували дуже крутий сюрприз киянам, і думали вже про 2023 рік, так, і подорожі, скільки мало бути краси та емоцій – але моя відповідь, що все це буде! Зараз пауза, не тому, що ми так захотіли, а просто нам трохи всім не пощастило і наші країни мають спільний кордон з країною, де суспільство вважає за краще мовчати і жити в повній ізоляції, де суспільство боїться отримати штраф або 15 смішних діб затримання, тому мовчить і спостерігає за смертю безневинних жінок та дітей, говорячи що «ми не в політиці», але ми переможемо – цьому немає альтернативи!
Зараз нелегко, але треба триматися і вірити, у всіх бувають моменти, коли песимізм переважає над оптимізмом, але треба вірити і продовжувати, доки ми живі, ми можемо. Я знаю, що знову буде світанок, а поки що ми всі маємо допомагати один одному, незалежно від нашої національності або винних вподобань)). Колеги, друзі, бережіть себе і не мовчіть, кажіть правду, використовуйте для цього всі способи комунікації та створюйте дискомфорт усім тим, хто вчиняє геноцид українського народу і всім тим, хто за цим спостерігає, хвилюючись за ціну на енергоносії.
Усі знають моє ставлення до вина, це щось більше, ніж ставлення, ми з вином присвятили дуже багато років один одному, і впевнений що наші стосунки продовжуватимуться)). Сьогодні 40 день нелюдського нападу роzzії на мирну Україну, 40 днів без вина, жодного келиха, краплі – такого я собі не міг уявити, але це реальність, зараз потрібно бути на всі 100% і не розслаблятися, тому я думаю, що заборона на продаж алкоголю це правильне рішення і повністю підтримую. Упевнений, що незабаром у нас буде можливість взяти в руки наші улюблені штопори, відкрити улюблені пляшки та насолодитися винами, «витриманими в Україні у 2022 році».
Яке вино я відкрию в перший день закінчення війни? Я поки навіть не думав про це, впевнений, що буде дуже смачно, з ароматами свободи та зі смаком перемоги… і так, моя обіцянка в силі, мій перший тост за розпад імперії буде з келихом Rioja Alta – не тому, що це найкрутіше вино, а тому, що ця виноробня одна з перших та небагатьох ПУБЛІЧНО засудила напад роzzії на мирну Україну, не лише засудила а й припинила співпрацювати з агресором.
Прочитавши мої слова, хтось може подумати, що я русофоб, так чи ні, вирішувати кожному, виходячи з його власного рівня сприйняття реальності, але всім хочу сказати, що пишу це все я, людина, що народилася в роzzії (ссср), ходила кілька років у школу в роzzії, провела багато років дитинства і юнацтва в цій же країні, мала багато друзів в роzzії і навіть, яка має родичів в роzzії. І так, сьогодні я не можу інакше називати цю країну, з суспільством, з яким я дуже добре знайомий і яке дуже сильно хворіє…
Далі буде…
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi