пошук
Олена Березовенко
Автор
Принципи формують особистість та роблять людину тим, ким вона є. Редакція PostEat вирішила не тільки розповідати про професійні досягнення представників української гастроіндустрії, а й дізнатись про їх життєві цінності та думки.
Сьогодні принципами життя і роботи ділиться засновник та власник однойменної мережі ресторанів Дмитро Борисов.
Я не можу жити без свободи.
Я ніколи не стрибну з банджі.
В роботі для мене головне – win-win, взаємовигідне партнерство, засноване на взаємній повазі та спільних цінностях.
Головна цінність в житті — це знову ж таки свобода.
Якби у мене був шанс щось змінити в житті, я б, звісно, нічого не змінював.
Мій головний козир — візіонерство. Я можу до дрібних деталей уявити, яким стане проект через певний час. Це стосується різних речей – від того, яким буде якийсь конкретний ресторан до загальної логіки та організації бізнес-процесів. Іноді жалкую, що не всі поряд можуть побачити це «кіно в моїй голові», однак, врешті-решт, це неймовірне задоволення – спостерігати за тим, як ви з командую втілюєте ідеї в життя, і цей «фільм» стає частиною реальності.
Я не прощаю в роботі обман.
Мій ідеальний день: пів дня – спорт та час для себе, пів дня – смачна їжа та цікаві люди, час з коханою жінкою та дітьми.
Якби я до кінця життя мав їсти лише один продукт, це було б вино.
Головне в ресторані — щасливі гості, які отримують більше, ніж очікують. На рівні делікатесних продуктів, сервісу, швидкості, емоцій. Аби це було, необхідні системні прозорі бізнес-процеси.
Якби мені дали 1 млн $ кілька років тому, я б відкрив ресторан. Рік тому за ці гроші я б відкрив п’ять прибуткових ресторанів. Зараз я думаю про те, що якби я от так просто «з неба» отримав би мільйон доларів, вклав би його в якісну освіту для своїх дітей.
Найдивніший комплімент, який мені говорили. «Ой, знову схуд»! І так по кілька разів на рік.
Найдивніша їжа — нутрія, яку ми готували в «Останній Барикаді».
Професіоналізм проявляється в фінансовому результаті. Завжди.
Якби моє життя було фільмом, воно б називалось «Пригоди рататуя в Києві».
Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб зробити Україну гастрономічною країною, я б зробив безвізовий режим для відвідування країни туристами та розробив би багатовекторну системну комунікаційну платформу, завдяки якій розповів би світу про те, наскільки неймовірною є українська кухня, про фантастичні розмаїття делікатесних продуктів, технік, смаків.
Фото надані Дмитром Борисовим
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi