Гастро-замітка: Limoncello - італійський лимонний лікер - PostEat

пошук

Гастро-замітка: Limoncello - італійський лимонний лікер
05-10-2023 0 765


В країні, де сонце грає на гірських схилах, а аромат лимонних садів наповнює повітря, народився один з найвидатніших лікерів світу — лімончело. Напій, наповнений відтінками яскравого сонця та прозорої морської хвилі, став не тільки частиною національного скарбу, а й символом гостинності Італії. Поетична історія, що втілилась в крапельках золотавого соку, сповненого теплом південного сонця та смаком лимонного весняного ранку – саме так говорять про лімончело. Давайте розбиратись, що ж це за напій, та за що його люблять у всьому світі. 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Лімончело італійський лікер, який виготовляють з особливих лимонів, спирту, цукру та води. Він славиться освіжаючою, цитрусовою смаковою палітрою та ароматом лимонних шкірок. І подається як аперитив або дигестив. 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Італія є найбільшим у світі виробником лимонів, тому логічно, що саме італійці винайшли спосіб використовувати велику кількість лимонів. Цитрусові дерева вирощуються по всій Італії, але вздовж узбережжя Амальфі ростуть особливі лимонні дерева, які мають неймовірно солодкий смак. Тутешні ґрунти багаті туфом та вапняком ідеально підходять для лимонів сорту «Сорренто». Уявіть ці безмежні лимонні гаї, що обіймають узбережжя, де під час врожаю фермери збирають величезні плоди наче з золота. Цей сорт лимона настільки їсолодкий, що місцеві їдять навіть товсті скибочки шкірки та, звісно, додають його в безліч страв. 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Як і в усій Італії, вирощування та виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється згідно з суворими правилами для забезпечення цілісності кінцевого продукту. Методи вирощування є специфічними для регіону, а лимони з Соррентійського півострова та острова Капрі вирощуються згідно з законодавчим регламентом Limone di Sorrento IGP щодо захищеного географічного зазначення, в результаті чого створюється, безперечно, найкращий лімончело. 

Чим відрізняється автентичний Limoncello від промислового? Відповідь проста – це лимони. Лимони «Сорренто» повинні бути вирощені в одному з районів, яка охоплює місцевість від Віко-Еквенсе (Vico Equense) до Масса-Лубренсе (Massa Lubrense) та острова Капрі. А система вирощування має бути типовою і традиційною в цьому районі. Унікальність залежить від мікроклімату, близькості до моря та захисту від холодних вітрів завдяки використанню традиційної pagliarelle (солом’яної циновки), яка покриває гаї та підтримується каштановими стовпами (вищими за три метри). 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Збір врожаю зазвичай проводиться в період з лютого по жовтень. Лимони збирають вручну, оскільки необхідно уникати прямого контакту між лимонами та землею. Щоб створити ідеальний лікер, треба бути впевненим в походженні цитрусових (які часто обробляють хімічними пестицидами, що недопустимо). Окрім того, різниця також полягає в смаку різних сортів: Femminiello з Massa Lubrense (овальної форми, гладка шкірка, дуже соковитий), а Sfusato з Amalfi (конічної форми, великий з товстою жовтою шкіркою та майже без насіння). Це сорти використовуються, зокрема, для виробництва лікеру і характеризуються наявністю інтенсивного аромату ефірних олій, завдяки навколишньому середовищу.

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Походження лімончело пов’язане з південним регіоном Італії, особливо з Кампанією та островом Капрі. Цей напій вважається традиційним саме для цього регіону. Історично, лімончело виготовлявся селянами та рибалками з місцевих інгредієнтів, зокрема, з лимонів, які ростуть на сонячних схилах Амальфійського узбережжя і Капрі. Власне, жителі Сорренто, Амальфі та Капрі одночасно заявляють свої права на першість у приготуванні лімончело. В кожному невеликому селі родини можуть похвалитися виробництвом лімончело, яке передається з поколіннями. 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Іншою версією є така, що рецепт належить монахам і знаходився в монастирях регіону. Легенди розповідають, що лімончело та інші лікери з ферментованих спецій, фруктів і трав були розроблені в монастирях. На початку 1600-х років черниці монастиря Санта-Роза в Конка-дей-Маріні (Conca dei Marini) використовували цей цитрусовий лікер, щоб надати автентичний смак своїм знаменитим лимонним тістечкам під назвою sfogiatella Santa Rosa. 

Найбільш підтвердженою версією є така, що пов’язана з родиною Массімо Канале, який у 1988 році зареєстрував першу торгову марку «Limoncello di Capri». Лікер начебто почала готувати ще у 1900 роках, у невеликому пансіонаті, на острові Адзурра, пані Марія Антонія Фараче (Maria Antonia Farace), яка доглядала за розкішним садом лимонів і апельсинів. У повоєнний час її племінник відкрив бар біля вілли Алекса Мунте. Особливістю цього бару був лимонний лікер, виготовлений за старовинним рецептом Нони. У 1988 році син племінника Марії, Массімо Канале, запустив невелике крафтове виробництво Limoncello, зареєструвавши торгову марку. Однак у Сорренто та Амальфі є свої легенди та історії щодо виробництва традиційного лимонного лікеру. Єдиного рецепта цього лікеру немає. Кожна родина готує його відповідно до смакових уподобань, а потім передає секретні рецепти з покоління в покоління. 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Традиційний рецепт: 

  • 15 органічних очищених від шкірки лимонів;
  • 2 пляшки по 750 мл хорошої якості 100% горілки;
  • 4 ½ склянки цукру;
  • 5 склянок води.

Вимити велику скляну банку з кришкою (розміром 4,5 літри). Добре протерти і висушити. Промити лимони теплою водою, щоб видалити будь-який бруд або інші речовини, висушити. Ретельно очистити лимони, щоб на шкірці не залишилося білої серцевини. Викласти в банку разом з горілкою. Накрити кришкою та настоювати в темному місці, при кімнатній температурі, від десяти днів до двох місяців.

Наскільки довго чекати, залежить від вас. Але чим довше лимонні шкірки будуть настоюватися, тим краще буде смак, а колір майбутнього лімончело стане більш інтенсивним. Далі треба приготувати цукровий сироп. У великій ємності змішайте цукор і воду. Сироп потрібно проварити на середньому вогні до загустіння, приблизно 5 хвилин. Дати охолонути. До лимонно-горілчаної суміші додати цукрову суміш. Потім треба закрити суміш кришкою і залишити ще місяць, в темному місці, при кімнатній температурі.

Коли напій настоїться необхідний час, його розливають по пляшкам. Перед розливом, варто процідити спиртову суміш через кілька шарів марлі, щоб видалити всі сліди цедри. Щільно закрити пляшки корками або кришками. Пляшки можна зберігати в коморі чи іншому прохолодному місці, але пам’ятайте, що одну пляшку завжди потрібно тримати в морозильній камері, готову до вживання. Бо гості можуть прийти несподівано! 

Photo: Free stock

Джерела: 

Читайте також: 

Гастро-замітка: Parmigiano Reggiano — найвідоміший у світі та один із найбільш підроблюваних та імітованих сирів у світі

Гастро-замітка: італійський спеціалітет Cotechino Modena

Гастро-замітка: тост з авокадо

Гастро-замітка: італійський спеціалітет Mozzarella di Bufala Campana

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi