пошук
Олена Березовенко
Автор
Обираючи продукти в офіційних точках реалізації, навіть перевіривши дати виробництва, терміни та умови зберігання, все одно не можна бути певним, що ви обираєте якісний товар. Багато вітчизняних та закордонних виробників фальсифікують харчові продукти. Фальсифікованими називають продукти, в яких зумисно погіршено споживчі властивості задля збільшення прибутку шляхом зменшення видатків на виробництво. При фальсифікації замінюється одна або декілька характеристик товару, які прямо впливають на його споживчі властивості. Розрізняють видову, якісну, кількісну, вартісну, інформаційну та комплексну фальсифікації. Найбільш поширеною у харчовій промисловості є видова та якісна фальсифікації. У випадку видової фальсифікації більш якісний продукт підміняють аналогом нижчої категорії, наприклад, реалізують борошно першого ґатунку під видом борошна вищого ґатунку. Під якісною фальсифікацією мають на увазі підробку товару харчовими та нехарчовими інгредієнтами задля досягнення подібності до оригінального продукту, покращення смаку, зовнішнього вигляду та подовження строків реалізації товару.
Щоб контролювати якість харчових і нехарчових товарів, була розроблена стандартизація, за допомогою якої можна визначити відповідність товару до його основних ознак. У міжнародній практиці для визначення безпеки продовольства керуються Кодексом аліментаріус (Codex Alimentarius) — добіркою міжнародно схвалених і стандартизованих положень щодо продуктів харчування, розроблену Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН та ВООЗ. Крім продовольчого кодексу, в Європі існують організації, покликані створювати та координувати стандарти харчової промисловості та продукції: Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Європейська економічна комісія ООН, Європейський комітет зі стандартизації (CEN).
В Україні при виробництві харчової та нехарчової продукції керуються положеннями, визначеними у Законі України від 05.06.2014 № 1315-VII «Про стандартизацію», яким нормативні документи зі стандартизації розподілені на категорії: ДСТУ (державний стандарт України), ГСТУ (галузевий стандарт України), СТП (стандарти підприємств) та ТУУ (технічні умови України). Раніше на території України також діяли стандарти ГОСТ — однієї з основних категорій стандартів в СРСР, а сьогодні міждержавного стандарту в СНД. Проте на даний момент Україна поступово впроваджує Європейські стандарти (EN) як національні, тому з 1 січня 2019 року було скасовано 12090 радянських ГОСТів.
ДСТУ (Державний стандарт України) існує з 1993 року, частина нормативів ДСТУ була прийнята на основі ГОСТу або міжнародно-правових актів, частина видозмінена або виключена з переліку. Станом на жовтень 2014 фонд національних стандартів в Україні становить 27,5 тис. документів, більше семи тисяч з яких гармонізовані з міжнародними та європейськими. Незважаючи на наявність величезної бази узгоджених державних стандартів (ДСТУ), виробники України також отримали право при виготовленні своєї продукції керуватися стандартами ТУ (технічними умовами), які підприємства розробили самостійно. Технічні умови — це стандарт підприємства на виготовлювану продукцію, де зазначено усі вимогі якості та безпеки щодо неї. Розробка технічних умов необхідна у випадку невідповідності продукції зазначеним нормам ДСТУ або товар є новаторським та не має категорійних аналогів на ринку. Проте варто зазначити, що у розроблених для товару технічних умовах не може бути нижчих ніж у ДСТУ вимог. Проте навіть така розгалужена та розвинена система стандартизації не може гарантувати задовільної якості товару, оскільки дуже багато виробників недобросовісно виготовляють свою продукцію. Найчастіше на прилавках магазинів можна зустріти підробки олії, шоколаду, меду, трав та спецій. Також часто підробкою можуть виявитись фруктові соки, зерно, молоко, риба, органічні продукти та алкоголь.
Шафран
Шафран справедливо вважають прянощами для справжніх гурманів — лише одна дрібка цієї спеції здатна додати страві надзвичайно вишуканого смаку. Ця найдавніша спеція була відома ще до нашої ери, греки і римляни дуже цінували шафран і вважали афродизіаком, а Клеопатра регулярно приймала шафранові ванни для краси. В кулінарії шафран здобув велику популярність в середньовічній Європі, а зараз є найдорожчою спецією в світі. Шафран — це висушені рильця квітів шафрану посівного або пурпурного крокусу (Crocus sativus). Пряність збирають вручну і виключно на світанку в перший день цвітіння кожної рослини (всього крокус цвіте 10-15 днів в році). Це дуже копітка робота: з кожної сировинної квітки потрібно обережно вищипнути рильця. До двохсот тисяч квітів необхідно обробити, щоб зібрати один кілограм прянощі. Усі особливості шафрану і формують його високу вартість, і саме вартість спонукає виробників до фальсифікації. Варто запам’ятати, що справжній шафран ніколи не буває меленим, а продається завжди у вигляді засушених рилець. Шафран має постачатися в жорсткій прозорій упаковці, яка дозволяє оглянути тендітні рильця та захищає їх від пошкоджень. Якісний шафран завжди темно-червоного або червоно-коричневого кольору, з приємним гіркувато-квітковим ледь гострим смаком. Як правило, фальсифікатори намагаються підмінити шафран продуктом, подібним за консистенцією та кольором — частіше за все це сафлор (дикий шафран без аромату, з суцвіттями замість рилець, більш жовтим кольором) або куркума (продається в меленому вигляді). В Україні характеристики шафрану регулюються ДСТУ ISO 3632-1:2003. Єдиною надійною гарантією захисту від фальсифікату є покупка шафрану в перевіреного виробника та у перевіреній торговельній мережі.
Трюфельна олія
Багато хто вважає, що трюфельною називають оливкову олію, настояну на трюфелі, але насправді це не зовсім так. У магазинах найчастіше продається олія, до якої додають синтетичний ароматизатор 2,4-дітіапентан, він же трюфелевий сульфід: це речовина, яка в трюфелі створює той самий цінний запах. Проте цей замінник не дає справжнього аромату грибів. Якщо просто додати до олії трюфель і настояти, теж нічого не вийде: в рідині буде знаходитись шматочок делікатесного гриба, але вираженого аромату він не додасть. Справжня трюфельна олія повинна містити не менше 10% відсотків грибів у загальному об’ємі продукту, отже вартість такого продукту не може бути демократичною. Щоб не придбати підробку трюфельної олії, варто не спокушатись на низьку або акційну ціну.
Ікра
Один з найбільш улюблених делікатесів українців, який можна зустріти на кожному святковому столі, дуже часто підробляють. Білкова ікра на полицях магазинів не вважається підробкою, оскільки в її маркуванні зазначено ненатуральний склад. Поганою або підробленою рибною ікрою можна вважати продукцію дуже низької якості, яку виробляли з порушенням виробничих та санітарних норм ДСТУ. Такий продукт частіше за все заморожують та продають за нижчою ціною. Також підробкою може бути минулорічна ікра, яку промили водою та повторно засолили — така ікра буде розсипчастою. Найчастішою проблемою неякісної ікри є використання при виробництві недозрілих ікринок, які лопаються при засолюванні, оскільки не мають щільної оболонки. Тому варто купляти ікру в її сезон, а саме — в кінці вересня та на початку жовтня. Намагайтесь обирати ікру перевіреного виробника, оскільки всі поради щодо органолептичних та візуальних ознак не працюють при виборі ікри в банках. На даний момент сертифікація ікри в Україні регулюється ДСТУ ГОСТ 7442:2004, який детально описує розмір, колір та запах кожного з трьох основних ґатунків ікри: вищого, першого та другого. Будь-які сторонні домішки не допускаються.
Шоколад
Визначення, загальні технічні вимоги та правила щодо пакування шоколаду регулює ДСТУ 3924-2014, де зазначено, що «шоколадною масою для шоколаду є тонкоподрібнена кондитерська маса, яку виготовляють на основі какао-продуктів із додаванням чи без додавання цукру, молочних продуктів й іншої сировини та харчових добавок» У цьому визначенні також є примітка, що «у шоколадну масу для шоколаду не допустимо додавати рослинні жири (еквіваленти, поліпшувачі, замінники какао-масла)». Залежно від сорту шоколаду добросовісний виробник завжди вказує відсоток вмісту какао-бобів у своєму продукті. Так, в темному шоколаді це 60-70%, в молочному — 35-40%, тільки в білому шоколаді відсутні терті какао-боби. Часто недобросовісні виробники замінюють дорогі какао-масло і тертий какао на більш дешеві речовини — так, якщо в складі продукту зазначено какао-порошок, то цей продукт є низькоякісною підробкою. Какао-масло можуть без зазначення в маркуванні замінити рослинними жирами або вказати в складі «масло ідентичне какао-маслу» — цей продукт вже не може називатись шоколадом. Крім цього, у шоколад можуть додавати соєві та білкові продукти, їхній вміст легко визначити по зовнішньому вигляду шоколаду — колір плитки шоколаду світліший, а поверхня матова. Також підробку можна визначити за терміном придатності — якісний шоколад без добавок зберігається не більше 8 місяців, десертний шоколад і шоколад з начинкою зберігається 4 місяці.
Кориця
Кориця є однією з універсальних спецій, яку добувають, зрізаючи внутрішній шар кори коричника (Cinnamomum verum). Отриману кору висушують природнім способом, під час сушки вона згортається у знайомі всім трубочки. Для зручності їх ріжуть на частинки довжиною приблизно 10 см. Придбати корицю можна як у вигляді паличок, так і в меленому вигляді. Часто під виглядом кориці продають касію — кору дерева cinnamonum aromaticum, яку називають «індонезійською корицею». Якщо для справжньої кориці береться найтонший внутрішній шар молодого коричника, то з дорослого дерева касії зрізають цільні шматки зовнішньої кори. Окрім невідповідних органолептичних властивостей, касія відрізняється високим вмістом кумарину, що шкідливий для здоров’я людини. Щоб придбати справжню корицю, купуйте товар, вироблений на Цейлоні, і обирайте палички. Аромат кориці м’який та теплий, касія пахне менш інтенсивно, проте солодше. Колір справжньої кориці світло-коричневий та рівномірний на відміну від касії.
Мед
Якості та характеристики меду натурального регулює ДСТУ 4497:2005, де зазначено усі можливі способи отримання меду, а також наголошено на недопустимості ознак бродіння та механічних домішок. Щоб відрізнити натуральній мед від підробки, в першу чергу, треба звертати увагу на його консистенцію — у справжнього меду вона однорідна, без домішок і розшарувань, на дні не повинно бути ніякого осаду. Залежно від пори року консистенція може бути рідкою (у молодого меду, зібраного влітку) або густою. Взимку рідкий мед на полицях магазинів, скоріше за все, отриманий шляхом розведення густого меду водою або ж він отриманий за рахунок годування бджіл цукром. Винятком може бути тільки акацієвий мед, який повільно кристалізується і довше може зберігати рідку консистенцію. Справжній мед відрізняє не тільки приємний солодкий смак, терпкість, а й легка гіркота в післясмаку. Натуральний мед від підробки можна відрізнити і по запаху — у якісного продукту він ненав’язливий, натуральний, квітковий. Фальсифікат же пахне неприродньо різко, може віддавати карамеллю. Колір меду формується за залежності від рослини, з якої його збирали — липовий мед відрізняється бурштиновим кольором, гречаний буде насичено коричневим, а квітковий матиме приємній світло-жовтий колір. Якщо ви бачите білий мед, э вірогідність, шо він отриманий шляхом переробки цукрового продукту бджолами.
Щоб убезпечити себе від придбання підробок, завжди уважно читайте етикетки та звертайте увагу на маркування товару, і обирайте товари у перевірених торгівельних точках. Безпечних вам продуктів!
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi