Правила українських виноробів: Олександр-Василь Гарновдій - PostEat

пошук

Правила українських виноробів: Олександр-Василь Гарновдій
09-04-2021 0 2614


Штифко — так на Закарпатті називали предків винороба, котрі на своїй землі посадили першу виноградну лозу. І хоч люди в сім’ї носили різні прізвища, ім’я файти (роду) Штифко було синонімом авторитету та престижу. Саме таку назву винороб Олександр-Василь Гарновдій з с. Ключарки Мукачівського району обрав для своєї винниці — Винна Мануфактура Штифко.

Олександр-Василь називає себе виноробом-початківцем, хоча вже встиг взяти золото за своє біле сухе вино сорту фурмінт на конкурсі «Червене вино 2021». У пошуках цінностей життя він звертається до давніх вчень, вважає знання про вино частиною гарної освіти і називає вино філософською категорією, у якої немає межі пізнання. Читайте інші роздуми й принципи нового героя рубрики «Правила українських виноробів».

Олександр-Василь Гарновдій
Вік: 54
Освіта: вища (перша — фізик, друга — фінансист)
Основний бізнес: виноробство
Площа власного виноградника: 1 га (в планах — до 8 га)
Обсяг виробництва: 20 тонн
Розташування виноградників: с. Ключарки, Мукачівський р-н, Закарпатська обл.

У мене в житті було багато захоплень. Вино спочатку сприймав як напій, потім зацікавився його створенням, а зараз розумію, що вино — це категорія, яка допомагає мені пізнавати світ.

Не мирюся з брехнею і несправедливістю.

Для чого людина живе? Дарвіністи вважають — щоб продовжити рід. Християни — служити богу. Давньоєгипетському богу мудрості й правосуддя Ібісу приписують заповідь жити для того, щоб змінювати світ на краще. Давньогрецький бог Гермес доповнив, — «І в цьому процесі самому змінюватися на краще». Східна філософія каже нам шукати гармонію зовнішнього і внутрішнього світів, щоб піднятись до рівня сонця, та дарувати світло і тепло іншим. Ви б який варіант обрали? Мені досі цікаво шукати відповідь.

Мій душевний стан іноді схожий на левітацію. Коли знаходжусь на винограднику чи біля вина у погребі, то приходить щось схоже на щасливість.

Моя «суперсила» — моя сім’я.

У житті жалкую за двома речами. Перше, що не вивчив жодної іноземної мови. Друге, що попри захоплення фізикою не став фізиком-науковцем. Але до вина я б все одно прийшов.

Справжній винороб ніколи не буде обманювати — ні себе, ні інших. 

Вино — це глибока філософська категорія. Для мене — це не харчовий продукт, а світ для пізнання.

Зараз вчуся більше, ніж вчився у студентські роки на фізфаку. Ніколи б не подумав, що у 50 років буду наново вчити хімію й біологію. Мені цікаво все — історія вина, окремі сорти, технології, персоналії.

Едвард Мунк передав крик на полотні. Зараз я замовив у закарпатського художника картину і попросив, — «Зобрази на ній вино без винограду, пляшки й келиху». Цікаво знайти цей образ.

Культура вина — це філософія життя. В Україні вона не втрачена, але у зародковому стані відтворення.

Колись вважав, що непогано знаю фізику й математику, а отже маю гарну освіту. Ні, гарна освіта — це розумітись у музиці, літературі, мистецтві. В тому числі — розумітись на вині.

Вино — це відкриття кожного дня. Найбільше мені імпонує, що цю тему ніколи не вивчиш повністю. Вино — це динамічний живий процес, який ніколи не зупиняється та ніколи не закінчується. Сьогодні воно одне, завтра інше — межі пізнання немає.

Найбільша проблема українського виноробства у втраченій культурі споживання, культурі сприйняття вина.

У 1990-ті на догоду великим винним компаніям виникла така система державного регулювання, яка не залишила малому виноробству шансів. Якщо вдасться змінити ситуацію, то ми здатні здивувати світ.

Найбільше мені подобається поєднання вина з цікавою розмовою не про вино. Наприклад, дві-три години бесіди на тему, що унаслідував Донателло від Джотто або хто залишив ціннішу спадщину Ейнштейн чи Тесла…

Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б будь-яке вино, з яким не було б дуже скучно.

Головне у вині — це багатство  вражень, яке воно дає.

Якось головний редактор винного журналу Угорщини спробував моє вино і спитав, — «Хто вас навчив робити «шиллер»?». Я щиро сказав, — «Поясніть для початку, що це таке?». (Шиллер — від угор. Siller — тип рожевого угорського вина — PostEat).

Те вино мало бути ніжним рожевим. Але поки воно контактувало зі шкірками, я пішов подрімати дві-три годинки, а проспав вісім. Так і вийшло моє вино «шиллер».

Найбільш недооцінене вино — це вина з аборигенних, автохтонних сортів. Наразі недооцінені як місцеві сорти, так і сорти української селекції ХХ ст. Їх мало хто знає, а вони мають потенціал і чекають, щоб їх заново відкрили. Ви чули, до прикладу, про сорт винограду грон зі Словаччини? Поцікавтесь, не пошкодуєте.

Найдивнішим вином у моєму житті було грецьке вино рицина.

Для винороба успіх — це добре якісне вино.

Мій герой у історії виноробства — це Стівен Спур’є. (С. Спур’є (1941-2021 рр) — організатор порівняльної дегустації вин США та Франції «Суд Парижу» у 1976 році, яка дала поштовх розвитку виноробства у Новому світі — PostEat).

Мій герой у світовій історії — Вінстон Черчилль.

Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б розробив державну програму посадки нових виноградників. А до цього все додасться. У Франції кажуть, що виноробство — це галузь, яка дає найбільше роботи суміжникам. Сподіваюсь, що і в нас це зрозуміють.

А ще необхідними є наступні кроки:

1. Створити кадастр земель, придатних для вирощування винограду.
2. На законодавчому рівні заборонити на придатних для виноградарства землях вирощування інших культур.
3. Привести реєстр сортів винограду до стану «здорового глузду». Десятки, а можливо сотні всесвітньо відомих сортів відсутні в реєстрі. Гарне та корисне заняття для працівників міністерства АПК.
4. Законодавчо забезпечити вину статус безакцизного продукту харчування, виробництво якого не потребує ліцензування.
5. Державою не врегульовані правила гри при оцінці вина. Нерідко зустрічаєш «випускників» місячних курсів, які позиціонують себе не менше, як сомельє.
6. У державі не достатній рівень і не достатня кількість інституцій, які б давали базові знання виноробства. На Закарпатті рівень підготовки виноробів у плачевному стані.
7. Змінити вимоги до членів дегустаційних комісій з точки зору професіоналізму, а не стажу роботи.

Фото: Facebook / Екскурсії з Максом Адаменко, Facebook / Винна Мануфактура Штифко

Читайте також:

Правила українських виноробів: Василь Надь

Правила українських виноробів: Олександр Ковач

Правила українських виноробів: Тетяна Матвєєва

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi