Правила українських виноробів: Маша Скорченко - PostEat

пошук

Правила українських виноробів: Маша Скорченко
26-01-2021 0 1163


Маша Скорченко — одна з перших українських «летючих енологів». Це винороби, які роблять вино і консультують виноробні по всьому світу. Маша працювала з вином в Україні, Узбекистані, Франції та США, а зараз готується до нового проєкту в Новій Зеландії. Енологиня найбільше цінує свободу, не може жити без руху і вважає, що головне у вині — ідея.

Маша Скорченко
Вік: 30 років. 
Освіта (професія): виноробка. 
Основний бізнес: виноробство, консультації. 
Кількість винних проєктів, де працювала: 7. 
Об’єми виробництва вина: від 3-літрових слоїків до десятків мільйонів пляшок. 

Я не можу жити без зеленого чаю та ігристого вина.

Найважче мені миритись з несправедливістю.

Головна цінність у житті — це свобода.

Якби мала шанс почати все спочатку, то я б чемно подякувала, але продовжила з того моменту, де я зараз.

Мій душевний стан зараз схожий на ігристе під час витримки на дріжджовому осаді: на перший погляд,  нічого не відбувається, хоча насправді кількість та якість внутрішніх процесів зашкалює.

Моя «суперсила» — це продовжувати рух навіть у найнесприятливіших умовах. Краще 1 мм вперед і купа зусиль, ніж залишатися на місці, не витрачаючи енергії.

Справжній винороб ніколи не буває задоволений своїм вином до кінця.

Я займаюсь вином тому що це сенс мого життя.


Культура вина — це те, що починає з’являтися в Україні.

Моє найбільше відкриття у вині сьогодні — це те, що навіть розуміючи всю механіку виноробного ремесла, я все одно бачу у ньому багато мистецтва та магії.

Найбільша проблема українського виноробства у відсутності «фону». З одного, боку таким бекграундом могли б бути виноробні традиції, але у деяких регіонах України їх ніколи і не було, а в деяких вони сильно спаплюжені за «совєтів». З другого, боку у «фон» можна зануритися дегустуючи іноземні вина, читаючи та досліджуючи культурну відомих виноробних регіонів. На жаль, не всі винороби бачать у цьому необхідність

Головне, чого мене навчила робота з вином у Новій Зеландії — це те, що робити вино на кожний день — це напрочуд легко. Трохи інша річ — глибокі, медитативні вина. Та все ж виноробство зводиться до одного: не зіпсуй виноград з конкретного теруару.

Найбільше мені подобається поєднання вина з цікавою розмовою.

Мій ідеальний день — це робота на винарні, прогулянка на свіжому повітрі, фізична активність, читання, спілкування з близькими під вино.

Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б… навіть страшно думати про такі тортури! Не уявляю як можна пити одне й те саме вино. Якщо треба себе якось обмежити, то нехай будуть ігристі, але з різних регіонів.

Головне у вині — це ідея.


Якби мені дали $1 000 000, я б ніколи не взяла. Це зобов’язує, а мені важливо йти своїм шляхом.

Найдивніший комплімент, який давали моїм винам — це «не схоже на Україну». У 2020 році давно пора позбутися цього комплексу меншовартості. У нас можна робити хороше самобутнє вино.

Найбільш недооцінене вино — це… Ой, тут відповім чисто як споживач: кава. І я цим користуюся на всі 100!

Найдивнішим вином у моєму житті було узбецьке вино. До 2020 року взагалі не знала, що воно існує. А з цього року разом з Аліною Тенеткою почали консультувати невеличку винарню поблизу Ташкенту. І там дійсно можна робити цікаві вина.

Для винороба успіх — це бачити як вдало розвивається її/його вино зроблене 5, 10 років тому.

Щастя для мене — це рух.

Мій герой у світовій історії — це Вінстон Черчилль.

Мій герой у реальному житті — це Alphonse Mellot з Сансеру.

Якби моє життя було фільмом, воно б було комедійним роуд-муві.


Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б:

По-перше, визначила вино як харчовий продукт, до біса ту акцизну марку!

По-друге, реформувала науково-дослідну діяльність. Вітчизняна енологія відстає від світових досягнень та навіть вітчизняних запитів на десятки рокіа.

По-третє, освіта. У нас вона далеко не найгірша (у Новій Зеландії я постійно спілкуюся з випускниками різних виноборних програм Старого та Нового Світу, є з чим порівнювати). Але можна збільшити практичну частину, щоб кожний студент зробив таки свою бочку вина до випускних іспитів. І прийшов на захист не з розрахунками оптимізації процесів, а з келихом нормального вина. Виноробство в наших реаліях — це не індустрія, а ремесло. До цього і треба готувати.

По-четверте, треба сприяти розвитку інфраструктури для галузі. Ну скажімо нехай би було якесь пільгове оподаткування для виноробів, які купуватимуть вітчизняні саджанці, допоміжні матеріали, обладнання. Зараз простіше привезти той же прес з Європи, ніж знайти виробника в Україні. Має бути навпаки.

По-п’яте, просування бренду «Українське вино» на зовнішньому та внутрішньому ринках, бо воно того варте!

Фото: Facebook / Masha Skorchenko /  Arsen Fedosenko

Читайте також:

Правила українських виноробів: Євген Шнейдеріс

Правила українських виноробів: Гіоргі Іукурідзе

Принципи життя і роботи виноробів: Тетяна Матвєєва

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi