8 березня потрібне не тільки для того, щоб віддати належну повагу, а також заради підвищення обізнаності у суспільстві - PostEat

пошук

8 березня потрібне не тільки для того, щоб віддати належну повагу, а також заради підвищення обізнаності у суспільстві
08-03-2021 0 2185


8 березня 2020 керівниця ООН Жінки, Фумзиле Мламбо-Нгкука, у своїй промові до Міжнародного дня жінок заявила: «Переваги гендерної рівності відчують не тільки жінки і дівчата, вона потрібна всім, чиє життя суттєво зміниться, коли світ стане більш справедливим».

В Україні та світі 8 березня офіційно відзначається Міжнародний жіночий день, який символізує боротьбу за права людини, проти сексизму та гендерної нерівності. Це свято – важлива нагода згадати минулу боротьбу за рівність та відзначити досягнення жінок у різних сферах. А ще одне, що важливо сьогодні зробити — це усвідомити невикористаний потенціал та можливості, що очікують всіх дівчат, жінок у майбутньому.

8 березня потрібне не тільки для того, щоб віддати належну повагу, а також заради підвищення обізнаності та глибшої проінформованості у суспільстві з цього питання. Чим більше людей будуть знати про причини та історію Міжнародного жіночого дня, тим швидше ми будемо рухатись у сторону поваги одне до одного та усвідомлення беззаперечних прав та свобод кожного.

Отже, 8 березня – це не «празднік вєсни», це не «празднік слабого пола», не «празднік красати і нєжнасті», і нічого до того подібного. Це свято всіх активних і небайдужих людей, які з середини 19 початка 20 століття системно відстоювали правду і справедливість, боролись з пригніченням та другорядною роллю жінки у абсолютно чоловічому, на той час, світі.

Завдяки їх силі духу і  активним діям у світі почались процеси, завдяки яким сучасні жінки (більшість) можуть, зокрема,

  • обирати та бути обраними;
  • отримати освіту;
  • працювати;
  • обирати собі чоловіка та розлучатись;
  • носити штани (це зраз звучить як сюр, проте, у Європі штани для жінок до початку XX ст. були заборонені. У Парижі лише в 2010 році був офіційно скасований закон, що забороняє жінкам носити штани. Закон був прийнятий в 1799 році, в 1892 році жінкам було дозволено носити спортивні штани для їзди верхи, а в 1909 році виняток було зроблено для велосипедисток);
  • розпоряджатись та вільно володіти своїм майном (про нашу країну і говорити годі. В Америці на початку XX ст. жінка, одружуючись, втрачала права на свою власність, не могла укладати угоди від свого імені, складати заповіт без дозволу чоловіка. Подібні закони діяли і в Великобританії до середини XX ст)
  • відкривати рахунки у банках;
  • подорожувати самостійно;
  • палити у публічних місцях;
  • приймати участь в олімпійських іграх (до кінця 60-х років число видів спорту для жінок на літніх олімпіадах не перевищувало шести-семи, на зимових – двох-трьох. Тільки в одній дисципліні — кінному спорті – жінки і чоловіки могли змагатися між собою).

І це не вичерпний, як ви розумієте, список. Ось, дуже коротенько основі факти, пов’язані з подіями, що передували встановленню Міжнародного жіночого дня.

1909

«Національний день жінки» з’явився внаслідок робітничих рухів в 1908 році в США. Пригнічення жінок та невірність у правах стали причиною Нью-Йорксього маршу жінок. На марш прийшли 15000 жінок з вимогою скоротити час роботи, покращити оплату праці та надати право голосу. Наступного року, 28 лютого, вже офіційно відзначався перший «Національний день жінки» у Сполучених Штатах згідно декларації Соціалістичної партії Америки (ця дата святкування була до 1913 року).

1910 – 1911

У 1910 році в Копенгагені відбулася Міжнародна конференція працюючих жінок. Саме тут Клара Цеткін (керівник «Жіночого бюро» Соціал-демократичної партії Німеччини) виступила з ідеєю Міжнародного жіночого дня. Вона запропонувала обрати день, який буде відзначатись у кожній країні щороку і стане символом боротьби за жіночі права. Конференція, де взяли участь понад 100 жінок (представниці профспілок, соціалістичних партій, працюючих жіночих клубів) із 17 країн, одностайно схвалила пропозицію Цеткін. Так з’явився Міжнародний жіночий день. Після конференції в Копенгагені, свято вперше відзначали в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії 19 березня в 1911 року. Більше одного мільйона жінок та чоловіків взяли участь у кампаніях за право жінок працювати, голосувати, навчатися, обіймати державні посади та проти дискримінації.

1913 – 1914 – 1917

У 1914 році жінки в Європі і Російській Імперії (Україна у складі Імперії в той час) проводили мітинги проти війни та за жіночу солідарність. У Лондоні відбувся марш на підтримку виборчого права жінок 8 березня 1914 року. В Російської Імперії поводять акції за мир та відзначають перший Міжнародний жіночий день 23 лютого, потім погодили дату 8 березня. В 1917 році відбувались глобальні події в Імперії – революція, Цар зрікся престолу, а Тимчасовий Уряд надав жінкам право голосу.

1920 Україна 

В Україні у 1920-х була заснована одна з найбільших феміністських організацій в Європі, «Союз Українок», яка мала вагомий вплив. До Союзу Українок входило понад 60 тисяч жінок. Засновницею та очільницею була Мілена Рудницька, викладачка, політикиня, літераторка, журналістка, громадсько-політична діячка, піонерка українського фемінізму.

Рудницька займалась політикою, їздила з доповідями до Женеви, на засідання Ліги Націй, де порушувала дуже важливі теми. У 1931 році під час свого виступу вона говорила про польський терор проти українців, а у 1933 році привертала увагу до Голодомору в УСРР, як до найбільшої трагедії в історії України.

В Європі та США завдяки розвитку рухів за права жінок, продовжувалась боротьба за розширення громадянських та політичних прав жінок. В Україні, яка була частиною комуністичного СССР, фемінізм не прижився, від слова «зовсім». А всі постулати про рівні права та можливості для жінок по суті переросли в подвійне чи навіть потрійне навантаження жінок. Жінки працювали на рівні з чоловіками, заробляли набагато менше, паралельно виконували всю хатню роботу, народжували дітей, а відповідальність по догляду за дитиною лежала на жінках, тощо.

Варто сказати, що практично вся боротьба українців в радянські часи (на відміну від Європейців), через відсутність незалежності, була націлена, в першу чергу, на відстоювання своїх національних прав. В нашому випадку боротись за права жінок було практично одно й те ж саме, що відстоювати права та свободи українців. Отже реальний рух за права жінок почався у нас після визнання незалежності України. 

Наразі у нашому суспільстві є багато не вирішених питань, багато несправедливості та порушень прав жінок, і багато над чим є працювати. Проте сьогодні українські жінки мають більші можливості завдяки тим, хто виборов цю свободу.

1945

24 жовтня 1945 року (після Другої Світової Війни) заснована ООН, в статуті якої з самого початку були закріплені рівні права чоловіків і жінок. Серед цілей ООН були сприяння та підтримка у досягненні «фундаментальних прав та свобод для всіх не залежно від раси, статі, мови чи релігії». Відтоді ООН допомогла створити історичне підґрунтя для узгоджених на міжнародному рівні стратегій, стандартів, програм та цілей для покращення статусу жінок у всьому світі.

1977 – 1979

Міжнародний жіночий день вперше відзначався ООН у 1975 році. Потім 1977 прийняла Резолюція ГА ООН, яка проголосила «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир» для всіх держав-членів відповідно до їх історичних та національних традицій. У 1979 році приймається перший ключовий документ у боротьбі за права жінок «Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок». Більшість мусульманських країн не визнає її положень.

В подальші роки питання розширення прав і можливостей жінок займають одне з пріоритетних місць в роботі ООН, а також в рамках діяльності багатьох інших організацій, як на міжнародному, так і на національному рівні. Проводяться конференції, приймаються міжнародні документи, засновуються незалежні організації, що сприяють розширенню можливостей жінок. Ще раз, повторимось, не вирішених питань неймовірна кількість, проте сьогодні все простіше, завдяки тим людям, які колись цей рух почали.

Згідно чинного законодавства України святкові та неробочі дні визначає Кодекс законів про працю. А саме частина 1 статті 73 КЗпП говорить про наступне:

«Встановити такі святкові дні: 1 січня — Новий рік; 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1 травня — День праці; 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України; 14 жовтня — День захисника України. …».

Всіх зі святом! Ми думаємо, що круто є те, що сьогодні всі люди можуть вільно висловлюватись з приводу наших матеріалів, критикувати та озвучувати власну думку з різних питань.

Однією з пріоритетних надцілей, які ми для себе визначили в PostEat – це сприяти участі жінок як рівноправних партнерів з чоловіками у досягненні цілей сталого розвитку, безпеки та повної поваги один до одного у гастрономічній індустрії України. Тому наше видання буде продовжувати, в рамках своєї діяльності — популяризувати жінок-підприємиць, розказувати про історії успіху жінок, про досвід в сфері гастрономії та кулінарії, інформувати про досягнення жінок, співпрацювати з організаціями, що сприяють розвитку жіночого підприємництва та розширенню можливостей жінок.

 

 

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi