Правила українських виноробів: Едуард Городецький - PostEat

пошук

Правила українських виноробів: Едуард Городецький
21-07-2021 0 488


Харизматичний й ерудований Едуард Городецький добре відомий своєю роботою на «Одеському коньячному заводі «Шустов». Він опікувався розвитком відомого бренду українського бренді й роботою першого Музею коньячної справи в Україні.

У 2021 році Едуард присвятив себе власним проєктам. Він зайнявся відеоблогом ProВино та здійснив те, про що мріяв останні 15 років — запустив винний бренд myWine by Eduard Gorodetsky. Городецький вважає, що йому поталанило працювати з вином, мріє про власне «шато» на $1 000 000 і вірить, що стереотипи щодо українського вина відійдуть у минуле.

Едуард Городецький

Вік: 41

Освіта (професія): винороб, Одеська національна академія харчових технологій (2002)

Основний бізнес: виробництво вина

Площа власного виноградника (га): поки що тільки в планах.

Обсяг виробництва на рік: 30000 пляшок

Я не можу жити без друзів та вина. Родина — це за замовчуванням.

Найважче мені миритись з пофігізмом та профанацією.

Головна цінність у житті — життя.

Якби мав шанс почати все спочатку, то я б нічого не змінював.

Мій душевний стан зараз схожий на джина, якого випустили з пляшки.

Моя «суперсила» — це мої мрії.

Справжній винороб ніколи не заспокоюється.

Я займаюсь вином тому що… не знаю, напевно, мені поталанило.

Культура вина — це зробити вино супутником життя.

Моє найбільше відкриття у вині сьогодні — це старе шампанське.

Найбільша проблема українського виноробства у зарегульованості галузі й комплексі меншовартості серед українців. Сподіваюсь, що це можна виправити.

Найбільше мені подобається поєднання вина з людськими емоціями.

Мій ідеальний день — це родина і друзі на нашій виноробні, я готую щось смачне, ми п’ємо вино й смакуємо життя.

Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б біле сухе.

Головне у вині — це те, що воно існує і прикрашає життя.

Якби мені дали $1 000 000, я б побудував Шато моєї мрії! Тепер доведеться будувати без цього мільйону.

Найдивніший комплімент, який давали моїм винам — «це одне з найкращих червоних, яке доводилося куштувати».

Найбільш недооцінене вино — на жаль, українське вино.

Найдивнішим вином у моєму житті було те біле столове грузинське вино в будинку Джумбера, після якого зовсім не боліла голова. Та ще Pomino Vinsanto від Frescobaldi.

Для винороба успіх — бачити людей, які радіють його винам.

Щастя для мене — це те, що я відчуваю зараз.

Мій герой в історії виноробства — це Рубен Вартанович Гулієв.

Мої герої у реальному житті — це Сергій та Кароліна Ращенко (Батьки велосипедиста Михайла Ращенко, якого у 2015 році в Одесі збив автомобіль с дипломатичними номерами. Водій-винуватець ДТП уникнув відповідальності, а батьки присвятили себе відновленню сина й інших жертв ДТП — PostEat).

Якби моє життя було фільмом, я б дуже хотів, щоб це був «Хороший рік».


Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б не став вигадувати велосипед та скопіював виноробне законодавство з таких країн, як Грузія та Молдова. А ще б дозволив малим виноробам отримувати кредити за програмою 5-7-9.

Фото: Едуард Городецький

Читайте також:

Правила українських виноробів: Іван Плачков

Правила українських виноробів: Гіоргі Іукурідзе

Правила українських виноробів: Роберт Гулієв

 

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi