Співвласник Виноробного господарства князя П. M. Трубецького Олексій Д’яков: «Винний патріотизм – умова розвитку виноробства України» - PostEat

пошук

Співвласник Виноробного господарства князя П. M. Трубецького Олексій Д’яков: «Винний патріотизм – умова розвитку виноробства України»
10-12-2021 0 4379


$20 000 000 – така ціна відродження єдиного історичного шато України «Виноробне господарство князя П. М. Трубецького». «Ці гроші ніколи не повернуться за життя, це багато в чому ідеологічний проєкт, а не суто бізнесовий. Ми відновили історичну виноробню, підвали, те, чого немає ніде більше в Україні», – пояснює співзасновник і протягом понад 10 років керівний партнер виноробні Олексій Д’яков.

Символічно, що у 2021 році вино «Рислінг Рейнський» врожаю 2016 року від Виноробного господарства Трубецького отримало «срібло» в Страсбурзі на конкурсі Le Mondial des Vins Blancs. Подібний трофей вина Трубецького вже отримували в 1900 році – тоді вино «Рислінг Рейнський» взяло Grand-Prix на Всесвітній виставці в Парижі!

Олексій Д’яков поділився думками про те, чому винний патріотизм є необхідною умовою розвитку виноробства, розповів, для чого висадив французькі сорти винограду на березі Дніпра і як Україна може використати світовий тренд на нові винні регіони.

Фотографія: Арсен Федосенко

 

Про виноробство України

Позитивний тренд останніх років – в Україні з’явилося багато малих виноробів. У травні 2021 року на Одеському виноробному форумі зустрів близько 40 таких людей. Дегустації, знайомства, дружнє спілкування, цікаві правильні вина – все це вселяє оптимізм.

За радянських часів прижилася думка «Закордонне краще!». Край цієї ковдри стереотипів ми тягнемо у наш час, і він зачіпає українське вино. Та ця думка зміниться – потрібен час, робота журналістів, експертів.

У 2011 році, коли вина Трубецького вийшли у першому релізі, на тему українського вина в експертному середовищі й говорити не хотіли. Навіть молоді спеціалісти не пробували наше вино хоча б із цікавості –  поверталися спинами.

У 2021 році до нас повернулися обличчям: «Що у вас новенького з’явилося? Спробуймо!». Якщо тренд збережеться, то в українського вина є шанс бути визнаним.

Винний патріотизм – драйвер розвитку галузі. Ви чули раніше про вина Словенії чи Хорватії? Навряд чи. А сьогодні у винній спільноті всі знають про «оранжі» зі Словенії, про Йошку Гравнера, вина Movia від Крістанчіча. Двадцять років тому ніхто й не здогадувався про їхнє існування.

Про стиль українських вин

«Яке вино має представляти Україну?» – головна тема дискусій між виноробами у 2021 році. Хтось ставить на Одеський Чорний (сорт селекції ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» 1972 року прим. автора). Але цей крос Каберне совіньйона та Алікант Буше вивели не з метою створити цікавий преміальний сорт. Він був створений для врожайності й кольору.

У Виноробному господарстві князя П. М. Трубецького зробили ставку на вина з класичних європейських сортів винограду. Це Каберне совіньйон, Мерло, Сіра, Мальбек, бленди класичних сортів. Поле для експериментів велике. Але загальний портрет стилю один – виноград, який виріс у гармонії з теруаром, якісне і виразне вино з правильною витримкою в бочці. Те, що називають європейською класикою.

Ідея автохтонних сортів мені не близька. На мою думку, в Україні автохтонів немає, якщо ми говоримо про унікальний історичний сорт території. На автохтонність, наприклад, Тельті курука абсолютно логічно претендує Туреччина. Проте це не проблема. У Новому світі більшість сортів – європейського походження, так звані міжнародні. Але це не заважає виноробам цих країн створювати вина найвищої якості та бути конкурентоспроможними на світовому ринку.

Про просування українських вин

Україна на винній карті світу не біла і не чорна – це сіра зона. Хтось щось десь чув, але чіткої картини немає.

Незвіданість України – наша слабка і водночас сильна сторона. В останні роки у світі серйозний запит на нові винні регіони. В Індії та Китаї щороку збільшуються площі виноградників, з’являються винні проєкти в зонах, які раніше ніхто не розглядав як виноробні. Є цікавість і експертного середовища, і винолюбів до нових вин. Хто раніше чув про ігристі з Британії чи Тасманії, бельгійські, японські або навіть польські вина? Винна мапа світу стрімко змінюється, й Україна може зайняти на ній гідне місце, якщо скористається трендом.

Без теруарного принципу просунути якісне вино неможливо. Коли нам вдасться зацікавити іноземного винолюба, він спитає: «А що це таке, ваше українське вино, звідки воно?». Без опису теруарів буде важко пояснити йому суть і цінність продукту. А отже, треба захищати географічне походження українських вин.

Про іноземних консультантів

Від радянського виноробства ми отримали у спадок кількісний підхід як головний. Під нього було підігнано все: формування лози, щоб зняти з неї якнайбільше, технології, масштаби виробництва. З перших днів на виноробні Трубецького ми зрозуміли, що роботу за кількісним підходом треба зупинити.

Головний урок іноземних консультантів це зміна філософії роботи на винограднику й виноробні. Обмеження врожайності, чітка робота з бочками за європейськими технологіями. Дива не було, була перебудова роботи.

Про органічний метод

Українські винороби, які стануть на шлях органіки, сформують правильний сучасний вектор виноробства в Україні. Винарні Трубецького, як і будь-якій іншій системній виноробні України, в повному обсязі стати на ці рейки неможливо – це кардинальна перебудова з великими ризиками.

Вже понад шість років ми з дружиною живемо ідеєю на 100% органічної виноробні. Знайшли ділянку в межах того ж теруару, що й історичні виноградники Трубецького, яка вже довгий час не оброблялася. Дослідили ґрунти, посадили виноград. Від початку пішли цим шляхом без жодних компромісів: лоза, всі процеси налаштовуються у межах органічного методу з елементами біодинаміки. У цьому складному для виноградарів році зрізали врожай ще до визрівання. Свідомо втратили його, щоб допомогти лозі підготуватися до наступного виноробного сезону. Це коштовно і складно – мало хто у світі може собі дозволити зрізати врожай. Але тільки так можливо зробити щось принципово нове.

Про винну галузь України

В Україні близько 40 000 га виноградників. У Молдові їх понад 135 000 га, в Грузії – близько 80 000 га. Якщо казати фігурально, три індустріальні компанії в Україні виробляють 99% українського вина на полицях. То чи є сенс наразі говорити про перегони з провідними винними країнами світу?

У 2002 році на місці Виноробного господарства князя Трубецького був занедбаний винрадгосп ім. В. І. Леніна. Після смерті директора Василя Василенка, який був «міцним господарником», навіть лозу вже ніхто не обрізав. Я побачив за цим занепадом майбутній об’єкт історичної та культурної спадщини. Майже 20 років життя були повністю присвячені його відродженню.

Про роботу з сортами

Сорти винограду, з якими зараз працює виноробня Трубецького, мій особистий вибір. Не було сумнівів щодо сортів, які садив князь Трубецькой в XIX столітті. Це Рислінг, Мерло, Піно блан, Каберне фран. Було чітке розуміння, що треба садити сорти класичного французького виноробства. Це складові бордо бленда, сорти Каберне совіньйон, Мерло, Каберне фран, Пті вердо і Мальбек.

На момент посадки Мальбека у 2000-х в нас працював виноградар Мішеля Роллана Ерік Моро. З ним ми садили саджанці Рислінгу рейнського, Каберне франа, Пті вердо, Мальбека і Сіра з французького розплідника.

Щодо Мальбека були сумніви, бо в нас взимку температура опускається іноді до -24 °C. Чи витримає лоза такі морози? Ерік Моро якраз приїхав з Мендоси в Аргентині, де консультував винарню на висоті 900 м у горах, де температура опускається до -25… -27 °C. Він пояснив, що там лоза Мальбека добре росте. Тому ми вирішили ризикнути.

Ми садимо лози на історичному схилі Дніпра, де були виноградники князя Трубецького. Щодо точних меж ділянок можуть бути розбіжності, але це та сама експозиція, ті самі природні впливи.

Ігристі вина класичного методу шампанізації можна винести на прапор виноробства України. Князь Петро Трубецькой спочатку не планував садити виноград у маєтку – його переконав родич, князь Лев Голіцин. Першими були висаджені білі сорти винограду, які Голіцин забирав до Нового Світу (Крим) для виробництва ігристих вин. Ми подумали: «Чому б не спробувати зробити ігристе вино, якщо 130 років тому тут побачили потенціал для нього?».

Крім того, ми з дружиною просто любимо класичні ігристі вина. Відправили наших дівчат-технологів на навчання до Європи. Вирішили спочатку зробити невеликий реліз Блан де Блану – лише 2 тисячі пляшок. Вони «розлетілися» дуже швидко. Зараз витримуємо ігристі вина 24 місяці й бачимо чітку тенденцію – що довше тримаємо на осаді в пляшці, то краще вино розвивається. Шляхом експериментів дійшли до стилю «брют натюр» – без додавання дозажного лікеру. Так отримуємо чисте втілення сорту і теруару.

Про «Рислінг Рейнський»

Вино «Рислінг Рейнський» виноробні Трубецького врожаю 2016 року у 2021-му отримало срібну медаль на конкурсі Le Mondial des Vins Blancs (Страсбург, Франція).

Це вино з французьких саджанців Рислінгу Рейнського, які посадив у нас у 2000-х виноградар Ерік Моро з команди Мішеля Роллана. Сорт має зовсім інший ароматичний профіль. Ми спостерігали за ним, коли лози були молодими. У 2013 році вирішили перевірити, як він відреагує на витримку на осаді в нейтральних резервуарах, без впливу дуба. Після року витримки в місткостях і року в пляшці Рислінг нас вразив.

Наш «Рислінг Рейнський» 2016 ріку – це вино без витримки в бочці, яке два роки провело на осаді. А перед продажем ще понад рік витримувалося у пляшці. Саджанці, що подорослішали й набрали силу, правильний теруар, ідеальні кондиції збору, мінімальне втручання – з цим вином всі зірки зійшлися.

У 1900 році вино з сорту Рислінг Рейнський від винарні Трубецького взяло Grand-Prix на Всесвітній виставці в Парижі. Можна припустити, що воно було схоже за стилістикою та енергією на наше «Рислінг Рейнський» 2016 року.

Про теруар і головну мету

Dnipro Hills на етикетках вин Трубецького – це зазначення нашого апелясьйону в Херсонській області. Зони, де народжується наше вино. Зараз подали цей знак на затвердження на законодавчому рівні.

Dnipro Hills – це правий берег Дніпра, де річка робить поворот на південь, від Берислава на кілька кілометрів вниз за течією. Це ґрунти на схилах із суглинками, вкрапленнями вапняку, з намитими шарами мінералів давнього моря.

Лівий берег Дніпра в цій зоні немає жодного відношення до Dnipro Hills – це низовина і піщані ґрунти. Петро Трубецькой пробував садити білі сорти винограду на лівому березі Дніпра, в маєтку Долматове. За три роки він цю ідею покинув, бо не побачив перспектив. Вся сила теруару – на правому березі.

Моя надмета зробити Велике Українське Вино, щоб показати, на що здатна Україна.

Текст Артем Кузьменчук

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:

 



Tweet

Коментарi