пошук
Артем Кузьменчук
Автор
Аліна Тенетка — українська «летюча виноробка». Це енологи, які роблять вино у різних куточках світу та випробовують свої сили з новими сортами й теруарами. Зараз Аліна робить вино у Новій Зеландії, порівнює свій душевний стан з Тихим океаном і не полишає надії на розвиток бренду «українське вино». Читайте інші принципи та роздуми енологині у рубриці «Правила українських виноробів».
Аліна Тенетка.
Вік: 32 роки.
Освіта: кандидатка технічних наук (виноробство)
Основний бізнес: виноробка бренду Oyster Bay в Marlborough, освітньо-консультаційний проєкт Just Ferment It.
Кількість винних проєктів, де працювала: 13
Об’єми виробництва вина: 2 тонни, 50 тонн, 400 тонн, 5 тисяч, 12 тисяч, зараз працюю на одній з найбільших виноробень Нової Зеландії, де переробляємо 35 тисяч тонн винограду за сезон (близько 32 млн пляшок).
Я не можу жити без вина, сиру з пліснявою та котиків.
Найважче мені миритись з людською байдужістю та ідіотизмом.
Головна цінність у житті — щирість та справжність.
Якби мала шанс почати все спочатку, то я б вивчила англійську ще раніше, щоб почати подорожувати.
Мій душевний стан зараз схожий на Тихий океан.
Моя «суперсила» — професіоналізм та організованість.
Справжній винороб ніколи не вважає своє вино найкращим у світі.
Я займаюсь вином тому що це моя пристрасть та сенс життя. А також тому що це ідеальне поєднання мистецтва та науки, де ти маєш бути креативним та освіченим одночасно.
Культура вина — це ставлення до вина, як до харчового продукту, а не до алкогольного напою.
Моє найбільше відкриття у вині сьогодні — це безмежність вибору. Ти ніколи не зможеш спробувати все вино у світі — і це прекрасно.
Найбільша проблема українського виноробства в відсутності правильного позиціювання на ринку, не достатньо уніфікованій маркетинговій стратегії бренду «українське вино», але це змінюється.
Головне, чого мене навчила робота з вином у Новій Зеландії — що якість продукту понад усе. А також рівень робочої етики та безпеки працівників ніби з іншої планети, в порівнянні з усіма країнами, де я працювала.
Найбільше мені подобається поєднання вина з… сир, сир, та ще раз сир! А ще устриці та кривавий стейк — це їжа, яку я не уявляю без бокала вина.
Мій ідеальний день — це сніданок с ігристим, далі бленд-сесія на виноробні, потім вести автівку з відкидним верхом прекрасним ландшафтом, обід у високогірному ресторані з келихом червоного Пріорату, далі спа, а в кінці дня вечеря з коханою людиною з пляшечкою Condrieu.
Якби мені до кінця життя довелось пити одне вино, то це було б найбільшим випробування в моєму житті. Я завжди повторюю, що життя занадто коротке, щоб пити одне й те саме вино двічі, а тут пропонується одне вино на все життя… Напевно, це було б щось червоне, щоб покращувалося і змінювалося з часом, і так я би постійно пила «нове» вино.
Головне у вині — душа винороба, як би банально це звучало. Якщо вино зроблене з душею, воно змушує замислитися, ставить запитання, знаходить щось всередині вас.
Якби мені дали $1 000 000, я б прийняла їх лише як плату за зроблену роботу. А після відкрила б притулок для тварин. На залишок купила б декілька баріків для власної виноробні.
Найдивніший комплімент, який давали моїм винам — це коли співвласник виноробні, на якій я створювала преміум-лінійку вина, спробувавши вино, захотів забрати його без домовленості з іншими власниками до свого іншого проєкту. Досі не знаю під яким брендом його розлили.
Найбільш недооцінене вино… не буду оригінальною — це українське вино.
Найдивнішим вином у моєму житті було Совіньон Блан з Нельсону з 100% вуглекислотною мацерацією та 40 місяцями витримки в дубових бочках. З нещодавніх, дивний бленд Піно Нуару, Рислінгу та Гевюрцтрамінеру з Отаго.
Для винороба успіх — це коли ваше вино шукають в різних куточках світу.
Щастя для мене — це розуміння, що моє життя має сенс.
Мій герой у світовій історії… Над цим питання думала найбільше, але так і не змогла виокремити одну людину, яку б вважала героєм. Це і Грушевський, і Чорновіл, і Шевченко, і Джек Лондон, і навіть, Мадонна.
Мій герой у реальному житті — Євгеній Шнейдерис. Людина, яка замість того щоб стукати в зачинені двері, пробиває вихід в іншій стіні.
Якби моє життя було фільмом, воно б називалось «Хоббіт: неочікувана винна подорож».
Якби мені дали необмежені повноваження та ресурси, щоб розвинути в Україні виноробство, то я б найняла професіоналів для розвитку ідеї/бренду українського вина. Створила б дотації для виноградарів, які вирощують технічний виноград та для виноробів, які хочуть виробляти вино з українського винограду. Максимально спростила б законодавство для виробників столового вина. Створила б лабораторію якості, яка мала б на меті перевіряти всі вина, які мають слово «українське» на етикетці на відповідність хімічному складу, щоб викоренити фальсифікат і знищити асоціацію українського з неякісним. Ну і звісно ж скасувала б акциз, ще вчора.
Фото: Арсен Федосенко
Читайте також:
Правила українських виноробів: Іван Плачков
Правила українських виноробів: Денис Халупенко
Правила українських виноробів: Гіоргі Іукурідзе
Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.
Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах:
 |
 |
 |
 |
Коментарi