Гастро-замітка: Дуріан — азійський делікатес та «король фруктів»

Головна › ЇЖА › Гастро-замітка: Дуріан — азійський делікатес та «король фруктів»

Влад Войчук

Автор

Дуріан — делікатес в Азії, специфічний їстівний плід, що належать до роду Durio. Існує 30 визнаних видів Durio, принаймні дев’ять з яких дають їстівні плоди. (Дуріан цібетиновий, що походить з Борнео та Суматри, є єдиним видом, доступним на міжнародному ринку. Він має понад 300 названих сортів у Таїланді та 100 у Малайзії станом на 1987 рік. Дуріан зазвичай асоціюється з кухнею Південно-Східної Азії, особливо в Індонезії, Малайзії, Сінгапурі, Таїланді, Камбоджі, Філіппінах, Бангладеш і В’єтнамі).

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Вважається, що дуріан походить з регіону Борнео і Суматра, з дикими деревами на Малайському півострові та фруктовими садами, які зазвичай вирощуються в широкому регіоні від Індії до Нової Гвінеї. Чотириста років тому його продавали на території сучасної М’янми, і його активно культивували, особливо в Таїланді та Південному В’єтнамі.

Найдавніша європейська згадка про дуріан — це запис Нікколо де Конті, який подорожував до Південно-Східної Азії в 15 столітті.

Дуріан, якого в деяких регіонах називають «королем фруктів», відрізняється великими розмірами, сильним запахом і вкритою колючками шкіркою. Плід може досягати 30 сантиметрів у довжину та 15 см у діаметрі і зазвичай важить 1-3 кілограми. Його форма коливається від довгастої до круглої, колір лушпиння — від зеленого до коричневого, а м’якоті — від блідо-жовтого до червоного, залежно від виду.

Деякі люди вважають, що дуріан має приємний солодкий аромат, тоді як інші вважають аромат надсильним і неприємним. Запах викликає реакції від глибокої вдячності до сильної огиди, і його по-різному описують: як запах гнилої цибулі, скипидару або ж неочищених стічних вод. Стійкий запах, який може зберігатися протягом кількох днів, змусив деякі готелі та служби громадського транспорту в Південно-Східній Азії заборонити фрукти. Британський натураліст дев’ятнадцятого століття Альфред Рассел Воллес описав його м’якоть як «насичений заварний крем із сильним ароматом мигдалю». М’якоть можна споживати на різних стадіях зрілості, і вона використовується для ароматизації різноманітних пікантних і солодких десертів у кухнях Південно-Східної Азії. Насіння також можна їсти у вареному вигляді.

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

Дуже поживний і корисний плід дуріану чудово поєднується як із солоними, так і з солодкими стравами, а також використовується для приготування фірмових страв, таких як тістечка та слойки з дуріаном, морозиво з дуріану або заморожений лід, оладки з дуріану, ферментований дуріан і дуріан лемпок (солодка цукерка з дуріаном).

Багато країн Азії заборонили дуріан в громадському транспорті, готелях та інших закритих приміщеннях, що свідчить про нестерпний сморід фруктів. Однак різкий запах не заважає любителям смердючої їжі та людям, які піклуються про своє здоров’я, вживати цей фрукт, як правило, коли він перезрілий.

У літаки також заборонено проносити плід, адже датчики чистоти повітря можуть зреагувати на сірково-органічні сполуки, що йдуть від фрукта (які і є причиною специфічного запаху), внаслідок чого пілот може прийняти рішення про екстрену посадку. Пасажиру, який проніс фрукт на борт літака, надалі крім можливих санкцій із боку закону, також може бути пред’явлено позов про відшкодування збитків авіакомпанії.

Експортують дуріан у більшості випадків у сухому або консервованому вигляді.

Цей матеріал вперше опубліковано на сайті posteat.ua та є його інтелектуальною власністю.

На плантаціях, де вирощують дуріан, запроваджено посилені заходи щодо захисту працівників: спеціальні сітки, щоб зловити плоди, міцні шоломи для голови, респіратори, спецкостюми. Річ у тім, що дозрілий дуріан повинен впасти з гілки сам, а враховуючи чималу вагу і міцну шкірку з шипами, а для людей це несе серйозну небезпеку травм.

На цьому етапі смак фруктів вважається найкращим, а м’якоть набуває консистенції, схожої на сметану. Як показують деякі дослідження, дуріан, ймовірно, зобов’язаний своїм характерним запахом, який важко визначити, завдяки наявності 44 активних запахів, запах яких може варіюватися від смердючого тухлих яєць до солодкої карамелі.

Читайте також:

Гастро-замітка: іспанський спеціалітет Jamón ibérico

Гастро-замітка: Королівська креветка — одна із найбільших та найсмачніших креветок у світі

Гастро-замітка: Kopi Luwak — кавові зерна, які пройшли через систему травлення цивети

Гастро-замітка: Escamoles – традиційна мексиканська страва з мурашиних личинок

Гастро-замітка: французький спеціалітет Magret de canard

Гастро-замітка: їстівні пташині гнізда

Гастро-замітка: шафран — найдорожча та вишукана пряність у світі

Гастро-замітка: Соус Pesto — історія, асоціація Palatifini та перші письмові згадки.

Гастро-замітка: Pizza Napoletana або, як кажуть, в Неаполі — Pizza Napulitana

Гастро-замітка: Limoncello — італійський лимонний лікер

Гастро-замітка: Parmigiano Reggiano — найвідоміший у світі та один із найбільш підроблюваних та імітованих сирів у світі